В усього є свій початок та кінець. І як не прикро казати, цей пост може стати останнім в нашій 14ти річній історії. ROCK.KIEV.UA робився людьми для людей, тож ми розраховуємо на взаємну довіру та підтримку. Ми запустили проект по збору коштів на «дефібриляцію» Київського Рок-Клубу на платформі «Спільнокошт». Нам потрібна ваша підтримка для перегрупування, тож тепер від кожного хто читає ці рядки залежить який знак буде в цій історії - кома чи крапка.
Всі подробиці на сторінці проекту
Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Избранное
30
марта
2017
Купить билет
клуб «Docker pub»
Вход: 125-150грн.
2
апреля
2017
Купить билет
НМАУ им.Чайковского
Вход: 250-750грн.
7
апреля
2017
Купить билет
клуб «Atlas»
Вход: 250-800грн.
Последнее
«Київ - це найкраще місце для хеві-метала»,- концерт SODOM в Києві
27.03.2017 - [фото]Sodom
25 березня в київському клубі Бінго пройшов концерт культового death metal гурту з Німеччини SODOM! Гурт, чия музика вплинула на становлення багатьох блек-метал-команд кінця 1980-х - початку 1990-х років. У Києві SODOM презентували як свої старі хіти, так і пісні з нового альбому
20 мая 2017 - Украина готовится к самому большому Дню Уличной Музыки!
25.03.2017 - [анонс]День Вуличної Музики
Суть идеи проста - ежегодно в третью субботу мая сотни исполнителей самых разнообразных музыкальных стилей и направлений выходят на улицы своего города, чтобы наполнить его звуками всевозможных музыкальных инструментов, голосов, радостью и добром. В Киеве с 12:00 до 22:00 будут активны одновременно на 9 локаций
Marakesh: «Для нас «свой стиль» - это главный стержень»
23.03.2017 - [интервью]Маракеш
Marakesh о своем, после пятилетнего перерыва, возвращении, новых песнях, предстоящем большом сольном концерте в Sentrum и о «мертвом рок-н-ролле»

Океан Ельзи - Без меж
[2016]
Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій. Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам>>>
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Пси
[2016]
Традиційно інтелектуальні, стьобні тексти які Сергій Жадан наспівує, чи вірніше начитує під бадьорий ска-панк. «Пси» - як третій сезон знайомого серіалу, якщо ви вже знайомі з їх творчістю, тоді приблизно знаєте, що почуєте>>>

ТБ як «диктатор» митецьких смаків

[ 18.08.2006 ]

теливидение

Досвід попередніх років підказує, що варто декларувати і транслювати не плани, а те, над чим працюємо. Так, свого часу заради популяризації української музики запроваджували, наприклад, проекти «Український формат» та «Своя музика». Звісно, не все відбулось, як планувалось, і не все виходило, як хотілось. Та, зрештою, промоція молодих українських виконавців відбулася. Відбулася — і все. А традиція проводити так звані дні української музики в ефірі українських телеканалів все ще залишається. Нібито і пісні пишуться, і виконавців не бракує, а в національному ефірі, крім вже давно розкручених імен, нових облич — не видно, навіть якщо доводиться перемикати кнопки більш ніж двадцяти каналів із дня у день. Однак, як свідчить історія різноманітних фестивалів та конкурсів, сучасна українська музика може бути модним і якісним європейським продуктом, який може гідно представляти Україну на будь-якому рівні. Тим більше — на телевізійному.

Щоб з’ясувати, що змінилося (і чи змінилося) за останній час у національному телеефірі, «День» звернувся безпосередньо до українських виконавців із запитаннями: чи задовольняє їх якість музичного репертуару, що звучить в національному телеефірі і якої музики, на їхній погляд, бракує? Чи дає та музика, що звучить на каналах, уявлення про те, яким музичним життям живе країна? І чи готові сьогодні українські телеканали вкладати гроші у мистецтво та чи є шанси в молодих українських виконавців потрапити в ротацію на українських телеканалах?

Андрій ТИМЧУК, гурт «Флайzzzа»:

— Якість музичного репертуару задовольняє лише в деякій мірі. Слава Богу, маємо аж цілих три українських виключно музичних канали на Україні. Дуже добре, що вони відрізняються між собою своїми форматами. Але дуже прикро, що такі музичні події, як презентація альбому (наприклад, у нашого гурту відбулася 20 червня цього року), на яку запрошували усіх без виключення, їх не цікавлять. Мало того, дехто відверто пропонував заплатити гроші, і тоді — без проблем! Сумніваюсь, що Брітні Спірз, Робі Вільямс, Філіп Кіркоров чи будь- хто з інших музик, яких показують у новинах каналів, заплатили за це бодай копійку! Звісно, приємно від того, що останнім часом на декотрих із телеканалів (особливо М1) з’являється більше вітчизняних кліпів, але водночас зростають, практично, як на нерухомість, ціни за відеокліпи. І звичайному молодому гурту назбирати п’ять і більше тисяч доларів просто неможливо (окрім, звісно, варіантів, коли є потужний тато чи мама, або коханець). Тому, відповідно, абсолютно справедливі ті люди, які кажуть, що українська музика ще доволі слабенька. А як же інакше, як не з допомогою відеокліпів піднімати свій рейтинг серед глядачів і організаторів концертів та заробляти на ту ж «якість» та ще й «кількість»? Тому з року в рік на всіляких дійствах (на відміну від світових) у нас черговим «відкриттям року» стає «Океан Ельзи», Руслана та інші. Бачу вирішення саме цієї проблеми в показі і трансляції каналами «живих» концертів, солянок, спеціальних програм (на кшталт «Свіжа кров») з молодими музикантами. Ну і, звісно, хотілося б, щоб подібне відбувалось не лише на музичних каналах, а й на решті, хай навіть у спеціальних проектах. Щодо музичного репертуару, то бажалося б, щоб до нього потрапляло побільше україномовної музики та програм, тому що від цього залежить і стан культури в Україні (концерти перестануть бути фольклорно-духовими, а перетворяться в сучасні, зі світовими тенденціями), і питання мови (через кумирів для молоді), і рівень музикантів. Адже бракує, перш за все, української музики! Але як в українській, так і у загальнопопулярній музиці на телеканалах хотілося б, щоб з’явилось, окрім якості, і стильове забарвлення та до ефірів потрапляли не лише «засовані» попсові хіти, але більше й іншої музики, яка, по-перше, розвивала б смаки глядачів, і, по-друге, дозволила б прилипати до екранів і іншим верствам населення, які через «попсовість» їх просто не дивляться!

Про музичне життя країни маю уявлення хіба що часткове. Бо до сих пір на наших каналах не бачу того, що дуже хотів би. Деякі канали іноді це «музичне життя» навіть спотворюють, відмазуючись «форматом», і тим самим впливають на думку своїх глядачів.

А вкладати гроші в мистецтво? Телеканали? Навіщо? Аби просто не ставили перешкод і допомагали, та й самі виживали! А вкладати не треба. Звісно, що шанси у молодих є. Але не у всіх і не скрізь (про потрапляння)! Тут існує замкнене коло: журнали та радіостанції кажуть, що коли вас будуть крутити по ТБ, то і ми вас до себе запросимо! А ТБ тим самим музикантам — зворотнє! Про ротацію? Це питання часу, грошей, іміджу, зв’язків і таке інше. Хоча взагалі-то можливе, але знову ж таки, не скрізь! А взагалі був би радий відповідним законам в Конституції, які змушували б засоби мас-медіа підтримувати українську музику (так, як це робили у Франції, Швеції, Польщі...). Був би доречний і закон, який би дозволяв підприємцям віддавати на правах меценатства та спонсорства замість податків гроші на культуру. Тоді було б легше музикантам нарощувати багаж! А талантів у нас ще поки вистачає.

Олександр СИДОРЕНКО (Фоззі), гурт ТНМК:

— Мене повністю задовольняє якість музичного репертуару. Я просто телевізор не дивлюся. Лише — футбол. Кліпи бачив тільки під час ефіру «Підйому», а там музичні редактори із гарним смаком.

Що стосується телебачення, то воно тут на десять кроків попереду радіо. FM так і лишається не українським. І особливого бажання змінюватися не виказує. Щодо музичних телеканалів, то М-1 та Ентер — молодці, вони до української музики передом стоять. Важко сказати, що буде далі, як буде мінятися політична ситуація. Можуть знову надати преференції росіянам, бо для них Україна — улюблений ринок. Стільки коштів вони звідси вивозять — страшно сказати. У молодих виконавців шансів мало, бо зараз для запуску потрібні серйозні гроші.

Сергій ПРИСЯЖНИЙ, лідер гурту «Мотор’ролла»:

— Якість технічна — більш-менш, а музична — дуже рідко. На жаль, частіше ми бачимо і чуємо тих, кому хочеться потрапити в ефір, а не тих, кого хочеться слухати і бачити. Однак певні зміни все ж таки є. Особливо на спеціалізованих музичних каналах.

Завжди бракує нової музики, особливо світової. Я кажу про нові імена та їх творіння, які спромоглися cколихнути меломанський світ. Але що говорити про новачків, якщо останній сингл «Green Day» активно з’являється в нас через півроку після релізу.

Українська музика дає можливість зрозуміти, що музичне життя у країни вже є, і воно набирає оберти. Це стосується і приторного шоу-бізу, і альтернативної сцени. Можливо, це прикро, але музика на каналах таки відображає «музичне життя» в країні.

Чи готові сьогодні українські телеканали вкладати гроші у мистецтво? Гроші — ні, активи — так. Канали почали гостріше відчувати конкуренцію, а значить більше звертають уваги на свої рейтинги. Тому ми бачимо і серіали, створені за участі каналів, всілякі ток-шоу та інші дивні програми. Як правило, все це далеке від мистецтва. А от висвітлити більш-менш значущу мистецьку подію канали намагаються, і це вже якийсь вклад у мистецтво. На жаль, ще не з’явилися в українському ефірі «диктатори» митецьких смаків.

У молодих українських виконавців є можливість бути поміченими і навіть підтриманими. Канали вже зацікавлені в своїх героях. Тільки не можна собі дозволяти закривати очі на якість — у повному розумінні цього слова. І тоді український виконавець буде просто необхідний телеканалу, а не навпаки. От тільки грошей з того малувато. Організації, які займаються зборами роялті для виконавців, авторів, тільки і жаліються — не хочуть канали платити.

Сергій ФОМЕНКО, лідер гурту «Мандри»:

— На українських телеканалах мене ніщо не влаштовує, бо їхня «політика» — не продумана. Все просто жахливо. Тому й музики, на мій погляд, бракує, і головне — української. Звичайно ж, та музика і виконавці, які сьогодні звучать в ефірі, не можуть давати уявлення про те, яким музичним життям живе країна. Адже слід розуміти, що увесь медіа-простір — надзвичайно потужний і впливовий інструмент. А ми знаходимося приблизно в тих же умовах, в яких знаходилися на початку 90-х. Та й рівень насправді такий же. Таку ситуацію, на мій погляд, інакше як халатною назвати не можна. А можна було б транслювати великі фестивалі, яких у нас вже досить багато, класні концерти, телевізійні шоу, створювати хіт-паради. На жаль, цього ще немає.

Щодо виконавців, то й тут все дуже складно. Насправді вихід у світ тієї чи іншої команди залежить від конкретних людей. Потрапити в ротацію, звісно ж, можна. А от чи будуть телеканали вкладати гроші у мистецтво — питання не до мене. Я, наприклад, таких пропозицій не отримував. А гроші потрібні в будь-якому випадку. Зробити щось без грошей — нереально! І не має значення — талановитий ти чи безталанний, все одно неможливо. Як відомо, гроші потрібні всім.

Дмитро ДОБРИЙ-ВЕЧІР, гурт «Вій»:

— Я не часто дивлюсь телевізор, оскільки на це не вистачає часу. Судити можу по таких каналах, які в мене є. Якщо раптом переглядаю і натрапляю на музику чи музичні новини — бачу одні й ті самі обличчя декількох виконавців, переважна більшість з яких — російська попса. Звичайно, це — не задовольняє.

Не вистачає якісної, гарної рок-музики, народної музики, класики… Музична палітра настільки різноманітна, що на кожний напрямок можна створити окремий телеканал. Телебачення нічого цього не висвітлює, може, десь частково в новинах. Формат за роки незалежності не змінився: все та ж попса, якщо рок — теж біляпопсовий. Канали залюбки витрачають гроші на російську попсу, а вітчизняні виконавці повинні зробити за себе грошовий внесок, — тому телеглядачі про музичну культуру в Україні майже нічого не знають. Потрапити в ротацію «дуже просто»: якщо ваш репертуар підпадає під формат каналу і у вас є «невеличка» сума грошей. Хоча, можливо, якомусь таланту пощастить, і він випадково потрапить на телебачення безкоштовно.

Віктор МОРОЗОВ, композитор, співак:

— Мені доволі важко відповісти на ці питання, бо я останнім часом майже не дивлюся телевізор (крім новин і деяких інформаційних програм). Вряди-годи напіввипадково зазираю на музичний канал М-1 і з приємністю відзначаю деякі позитивні зміни: набагато краще, ніж раніше, представлені українські виконавці, їх стало більше, музика стала різноманітніша, а виконання й запис якісніші.

Це зовсім не означає, що мене цілком задовольняє якість музичного репертуару, але це вже специфіка молодіжного музичного каналу, адже в усьому світі подібні канали спрямовані на певну, доволі обмежену за віком і смаками категорію глядача, а отже музика, представлена там, завжди доволі стереотипна і певною мірою одноманітна.

Інша справа — що крім молодіжних музичних каналів у світі існують також музичні канали, що задовольняють інші вікові категорії та смаки. Скажімо, в Канаді поруч із молодіжним каналом «Much Music» (основа вікова категорія 15—25 років) існує канал «Much More Music» для більш зрілих телеглядачів (30—50 років) з відповідним музичним репертуаром. Крім того, є телевізійний канал «Bravo», присвяченій джазу, модерному балету, серйозній літературі й музиці, де навіть музичні гіт-паради складаються з відеокліпів, відзнятих на класичні музичні твори, етнічну музику тощо. Цікаво, що заснувала цей елітарний канал людина, яка заробляє кошти на молодіжних музичних програмах, вкладаючи їх у мистецькі телепроекти.

Мені здається, що тільки тоді, коли на нашому телебаченні відбудуться подібні процеси диверсифікації, тобто з’являться музичні канали, присвячені не тільки і не стільки попсі для тінейджерів, можна буде скласти бодай приблизне уявлення, яким музичним життям живе (або животіє?) наша країна.

Безперечно, для цього також необхідно, щоб з’явилися далекоглядні люди з великим потенціалом внутрішньої культури і виробленим смаком, подібні до засновника канадського телеканалу «Bravo». Лише тоді, мабуть, прийде усвідомлення, що в мистецтво треба вкладати гроші, а не навпаки, бо поки що, наскільки мені відомо, в цьому сенсі мало що змінилося, і молодим українським виконавцям для того, щоб потрапити в ротацію, як і раніше, необхідно насамперед володіти не великим талантом, а великими сумами грошей.

* малюнок IГОРЯ ЛУК’ЯНЧЕНКА

№139, п'ятниця, 18 серпня 2006
Підготувала Юлія КАЦУН, «День»






Купил билет - помог сайту:
Электронный билет
вверх
 
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua