Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Избранное
27
июня
2017
Купить билет
клуб «Stereo Plaza»
Вход: 990-4000грн.
2
июля
2017
Купить билет
ВДНХ
Вход: 300-5000грн.
19
июля
2017
Купить билет
НСК «Олимпийский»
Вход: 790-2990грн.
Последнее
Панк рок-группа ГАЛЯК презентует новый альбом
23.06.2017 - [новости]ГАЛяК
В эпоху самых смелых экспериментов и смешения стилей музыканты ГАЛЯК соединяют, казалось бы, несовместимые направления: панк, где «стремление играть, главенствует над умением делать это» и такой сложный сплав нот и гармоний как фьюжн
Новий кліп Epolets став блокбастером із погонею та бійками
21.06.2017 - [видео]Epolets
Epolets презентували новий кліп на пісню «Місто спить». В основі сюжету – люди, які вдень працюють на звичайних роботах, а ввечері вириваються на волю. Люди різного статусу, зовнішності та переконань. Єдине, що їх об’єднує – любов до свободи, пошуку пригод, а також татуювання з емблемою Epolets
Двоє українських саунд-продюсерів стали першими ендорсерами Ableton в Україні
13.06.2017 - [новости]Ableton
Статус ендоресра означає, що Данієлян та Романенко будуть обличчям бренду та його популяризаторами в Україні. До того ж не тільки в галузі написання та створення музики, а й у сферах саунд-дизайну для ігор та кіно

Океан Ельзи - Без меж
[2016]
Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій. Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам>>>
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Пси
[2016]
Традиційно інтелектуальні, стьобні тексти які Сергій Жадан наспівує, чи вірніше начитує під бадьорий ска-панк. «Пси» - як третій сезон знайомого серіалу, якщо ви вже знайомі з їх творчістю, тоді приблизно знаєте, що почуєте>>>

Усе це ПФААМ!

[ 01.11.2006 ]

Полтавський фестиваль альтернативної акустичної музики

 Писати про те, що подобається легко і водночас важко. Легко - бо не потрібно видавлювати iз себе коментарі, пишеться просто і невибагливо, а важко — бо губиш певну частку об'єктивності... Перший (і маємо надію, далеко не останній) Полтавський фестиваль альтернативної акустичної музики (ПФААМ), організований Арт-клубом, що проходив у Домі спілки письменників Полтавщини (Соборний Майдан, 15) — саме з таких подій.

Більшість iз тих, хто того суботнього дня грав своїх пісень на сцені, є в певному розумінні «неформатом» — бо ні бардами, ні рокерами в класичному розумінні цих понять їх назвати не можна. Це влучно підкреслив Паша Москалюк, починаючи концерт, який і став втіленням саме такого, «неформатного», формату. Публіка, відсотків вiсiмдесят якої знають одне одного, потихеньку просувалась по невеличкому залу на сотню місць і за символічну плату в п'ять гривень мала отримати величезну порцію чудової музики.

Першою на сцену вийшла Наташа Тихонова… Вже декілька хвилин я сиджу над клавіатурою не в змозі набрати бодай літеру! Не знаю з чого почати, та й чи варто, взагалі, починати, якщо ви ніколи не чули цієї музики. Коли зливається в одне голос і гітара, коли, відчуваючи кожне слово, сидиш і зачаровано дивишся на Наташу... Чи варто розповідати про те, як на очі навертаються сльози, а в залі ні звуку i лише ллється і наповнює до краю чарівна пісня.

Відносно молода, але безперечно дуже симпатична група під запашною назвою «Мед» — це два хлопці, один iз яких співає, граючи на акустичнiй гітарі, в той час як інший вплітає в пісні витончене гітарне соло, доповнюючи непогані тексти нотками блюзу.

Антон Батура своїми пiснями нiби перенiс нас у часи, коли на хвилі популярності перебував російський акустичний рок. Дуже доречно звучала того дня в мiру лірична i трохи сумна пісня про осінь.

Ігор Вишняков виступав у незвичній, дещо електрифікованій формі — у компанії соло-гітариста Павла. Такий собі новостворений «Вишняков-Бенд». Ті, хто чув пісні Ігора раніше, підтвердять, що це дуже пристойний матеріал для виконання саме групою, хоча й в акустиці звучить непогано. Цього разу доволi жорстка пісня про президента Америки знайшла відповідне звучання у соло-партіях Павла.

Наступним виступав Андрій Гречаник, лідер гурту «ДорогиМеняютЦвет», пісні якого всі переважно звикли чути в готовому аранжуваннi. I тому слухати їх у первинному, акустично-гітарному, варіанті було дещо незвично — якось сама собою напрошувалась в «Партизанской любви» партія Богдана Петрушка (вiн, до речі, також був присутній у залі) на губній гармошці. А потім, зі словами «тепер ти, Крапля, маєш щось заграти», на сцену була запрошена колишня скрипалька «ДМЦ» — Аня «Крапля»Ткаченко, яка підіграла Андрію в останніх двох піснях.

Найбільший прояв вокальних даних публіки зміг викликати Максим Бурлай — його пісні про топ-модель Настю Квачеву, а також про найпам'ятнiший день життя — випускний бал, просто порвали зал на шматки. Ну, хто може залишитись байдужим до тих фактiв, що Настя «рісованіє» здала на чотири, а в сумці так «заманчiво стакани звєнят»? Отож. Але ви не думайте, що цим і обмежується репертуар Максима (вокалiста колишнього «Корпусу В») - у нього достатньо і в міру філософських, ліричних пісень. Просто наступного разу прийдiть і почуйте!

Лівий тапок (тільки не питайте чому саме лівий, вибір тапків невиликий - або правий або лівий) арт-організації «ТАПКИ» Олексій Бардін розповів, як воно все у нас якось «...ну... через ето...», а я всі вихідні наспівувала гіпнотично-спрацьовуюче: «Амиго! Не морщи лоб! Жалей лицо! Сотри умня-а-ак!».

«Контрабас» — група «приятная во всех отношениях», без перебільшень, є гордістю сучасної полтавської напівакустичної сцени. Це яскравий мелодійний чаруючий рок-н-рол у виконанні чотирьох хлопців, кожен iз яких дивним чином співпадає характером iз інструментом, на якому грає (так мені, принаймні, видається зi своєї позиції). І щиро хочеться, щоб «Контрабас» знайшов свого слухача не лише в Полтаві — а я впевнена, що так і станеться.

І закінчувала концерт група «Онейроiд», яку, взагалi, важко віднести до будь-якого стилю чи формату. Перед тим, як заграти першу пісню, лiдер i вокаліст гурту Андрій «Бурлік» Боркунов попередив: «Если я не буду попадать в какие-то аккорды, то вы, пожалуйста, не очень обращайте внимание - я не гитарист». І дійсно, Бурлік з гітарою швидше нагадував піаніста — бо поклавши гітару на коліна, грав на нiй як на роялі, при чому інколи ще й пляшкою з-під пива! Загалом, сам процес видобування звуків виглядав досить видовищно. Пізніше Андрiй попросив «ту штуку, которая «чш-чш»» — і Ярослав з «Контрабасу» плавними стрибками доплигав разом з шейкером (тою самою штукою, котра «чш-чш») до сцени, а «чшикала» шейкером вокалістка тепер вже київського гурту «Jam Cherry» Оксана. I ще хочу пiдкреслити, що того дня у виконаннi «Онейроiда» не прозвучало жодної пісні про бетон!

Концерт залишив по собі мегапозитивні враження, передати які мегаважко. Просто якщо вам серед купи незнайомої і далекої заокеанської музики, яку тоннами сиплять до ваших вух всеможливі засоби її ротації, захочеться чогось живого, свого, рідного, та ще й полтавського — шукайте афіші в музичних магазинах і не бійтеся розчаруватись почутим — цього, запевняю, не станеться!

 

 



Смотреть все фото




вверх
 
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua