Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Избранное
26
июня
2017
Купить билет
клуб «Stereo Plaza»
Вход: 890-5300грн.
27
июня
2017
Купить билет
клуб «Stereo Plaza»
Вход: 990-4000грн.
2
июля
2017
Купить билет
ВДНХ
Вход: 300-5000грн.
Последнее
Панк рок-группа ГАЛЯК презентует новый альбом
23.06.2017 - [новости]ГАЛяК
В эпоху самых смелых экспериментов и смешения стилей музыканты ГАЛЯК соединяют, казалось бы, несовместимые направления: панк, где «стремление играть, главенствует над умением делать это» и такой сложный сплав нот и гармоний как фьюжн
Новий кліп Epolets став блокбастером із погонею та бійками
21.06.2017 - [видео]Epolets
Epolets презентували новий кліп на пісню «Місто спить». В основі сюжету – люди, які вдень працюють на звичайних роботах, а ввечері вириваються на волю. Люди різного статусу, зовнішності та переконань. Єдине, що їх об’єднує – любов до свободи, пошуку пригод, а також татуювання з емблемою Epolets
Двоє українських саунд-продюсерів стали першими ендорсерами Ableton в Україні
13.06.2017 - [новости]Ableton
Статус ендоресра означає, що Данієлян та Романенко будуть обличчям бренду та його популяризаторами в Україні. До того ж не тільки в галузі написання та створення музики, а й у сферах саунд-дизайну для ігор та кіно

Океан Ельзи - Без меж
[2016]
Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій. Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам>>>
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Пси
[2016]
Традиційно інтелектуальні, стьобні тексти які Сергій Жадан наспівує, чи вірніше начитує під бадьорий ска-панк. «Пси» - як третій сезон знайомого серіалу, якщо ви вже знайомі з їх творчістю, тоді приблизно знаєте, що почуєте>>>

Сергій Литвинюк - інтерв'ю в Майдані

[ 24.06.2007 ]

Литвинюк

У пивному клубі «Майдан» пиво з файною музикою не лише в парі ходить, а й допомагає формувати гарні концертні традиції. Усі гурти, одного разу побувавши тут, неодмінно приїжджають вдруге, а дехто і в третє, і так, сподіваємось, буде до безкінечності, аж поки заклад існуватиме у цих територіальних і часових просторах. Ясна річ, що без містики не обходиться, і на кожного відвідувача, гостя та потенційного клієнта знайдеться своя ворожба. Кому й пива до душі вистачає, а кого підгодувати чарівним трунком-стравою потрібно, дехто за спілкуванням та веселим товариством приходить. Хоча, усіх, безперечно, єднає і тримає у цих стінах любов до рок-н-ролу. І це поняття набагато ширше, ніж може видатись на перший погляд. Це стиль життя, а не банальне вар'ятство, хоча, усі ми передовсім вар'яти та пияки, тому ні чорта, ні відьми не злякаємося, ба навіть раз на рік можемо і порок-н-ролити разом із нечистю, яка що-що, а концерт гурту Вій не може пропустити повз очі й вуха. 26 травня музиканти вдруге потішила усіх лучан, гостей міста та мешканців прилеглих боліт, річок і лісів своїм виступом. Усі вкотре зібралися веселою громадою послухати доброї музики і поніжити шлунки та горлянки, що, звичайно, для душі теж не завше погано буває. У складі Вія сталися зміни; з минулого разу тримати варту, хоругви і свої музичні інструменти лишилися Дмитро Добрий-Вечір, барабанщик Микола Родіонов та незмінний директор гурту Сергій Литвинюк. Познайомитися ж нашій публіці довелося з гітаристами Олегом Козловим (Льотчик)ом, Олександром Гросманом та флейтисткою, скрипалькою і, наскільки ми зрозуміли, вельми цікавою музиканткою Лесею Рой. Чаклувала над звуком звукорежисер Анастасія Клімова. Рік тому у «Майдані» ми говорили довго і багато з Дмитром Добрим-Вечором, Лесею Добрий-Вечір та лірником Сашком. Але зважаючи на теперішні обставини, два відділення концерту, фільмування вже теж другого за рахунком dvd, потік невтомних прихильників і т.д., цього разу я вирішила поспілкуватись про життя-буття Вія з ідейним натхненником усієї інтернетівської молоді - Сергієм Литвинюком. Людиною, що добре знайома усім користувачам наших українських музичних сайтів, вільним фотографом, куратором багатьох проектів, директором гурту Вій, що так само, як і Дмитро Добрий-Вечір, присвятив своє життя музиці, ба, навіть дуже цікавій її стороні.

- Сергію, минулого року ви були у нас з концертом 13 травня, сьогодні, рік по тому, 26-те. У вашому житті та у житті Вія траплялися ще подібні містичні збіги, все ж назва зобов'язує?

- Так, я ось тільки зараз сам про це подумав. Насправді назва колективу дійсно накладає відбиток на усіх нас і на долю кожного зокрема. Останнім часом у Дмитра і у мене трапляється, наприклад, таке, що ми зустрічаємо людей, яких давно не бачили. Тобто на якийсь період вони зникають з нашого життя, а потім так само раптово з'являються, виходить, що попри плин часу, ми все одно знаходимось у майже тому самому оточенні, тобто постійно відбуваються якісь неочікувані і цікаві зустрічі з різного роду невипадковими людьми. Як каже Дмитро: «Гоголь водить». У цьому плані назва гурту, справді, відіграла неабияке, почасти пророче, значення.

- Ваш випадок досить-таки неординарний, не кожен український рок-гурт зі стажем має власного директора, до того ж стільки років поспіль, ви займалися і розробкою сайту (до речі, одного з кращих в Україні серед сайтів музичних гуртів), де дуже гарно обіграна міфологія і стилістика Вія. Плюс постійно вносите якісь прогресивні методи у політику поширення творчості колективу. З чого, власне, усе починалось?

- Справа в тому, що коли розвалився Радянський Союз, мені страшенно пощастило, я відразу потрапив на роботу до американців, фінів, італійців. Вони навчили мене працювати. Так, мене там експлуатували сильно, але я працював згідно закону і отримував те, що заслуговую. А з Вієм ми возимо з собою по життю і по концертах не лише власного директора, а ще й власного звукорежисера (Анастасію Клімову), тобто ми постійно намагаємось рости. Сайт Вія я веду вже вісім років, крім того є ще багато різних проектів, співпрацюю з деякими німецькими лейблами. Оскільки я знаходжуся в музичному шоу-бізнесі, то веду сайт компанії, що займається прокатом і орендою обладнання і ще багато чого іншого. А родом сам із хіппі. У свій час їздив колишнім Радянським Союзом, від Далекого Сходу до Прибалтики. Та у Київ, додому, інколи вертався. Потім я зрозумів, що хіппі – це не зовсім я і не зовсім те, що мені потрібно, а крім того, що слухати музику, більш нічого не вмів. Ось із Дімою ми приблизно у ті часи й потоваришували, він мені дуже сильно допоміг тоді. Навіть було що від смерті декілька разів врятував. Можу про один випадок розповісти, теж не без містики.

- Розкажіть, звичайно.

- Я довгий час жив і працював у Пітері. Були різного роду неприємності, тому вирішив покінчити життя самогубством. А тоді якраз хлопці записали один зі своїх перших аудіо записів, під час перебування у Парижі. І у мене з'явилася їхня касета. Ну, оскільки людина все одно завжди боїться піти на такий крок, як самогубство, я вирішив напитися, а тоді вже звести рахунки з остогидлим життям. Пішов до знайомого клубу, поставив касету у плеєр, плеєр зламався. Віддав тоді запис бармену, він увімкнув його на всю, а звук там десь був приблизно такий, як у вас у «Майдані». Я слухав-слухав, розплакався і вирішив жити далі. Згодом повернувся до Києва, на заводі працювати не хотілось, вирішив зайнятися веб-дизайном, тим, чим вже трохи вмів. Зробив для Діми сайт, інформація почала потроху оновлюватись, її потрібно було постійно обробляти. Я і арт-директором у клубі якомусь в ті часи працював і звукотехніком, а зайнявшись справами сайту, потім взявся до організації концертів гурту. Хоча, за великим рахунком, продюсує Вій Дмитро, я не зміг би цим усім займатись сам, тобто я виконую якісь менеджерські функції, але основна стратегія, як і творчі ідеї, за Дімою. Я не музикант. Так, я музику слухаю, я на ній розуміюсь, я працюю у ній. Але зазвичай менеджерами і продюсерами стають нереалізовані музиканти, і ось те, що вони самі не досягли, переносять на своїх підопічних, якщо проаналізувати наш український, та й російський, шоу-бізнес, коли дізнаєшся, що хтось з директорів і продюсерів сам у минулому музикант, їхня поведінка стає відразу зрозумілою. Тому у цьому плані у мене перед хлопцями ніякої заздрості чи нереалізованості нема, мені не потрібно їм нічого доводити і їм мені так само, ми працюємо, ми один колектив. Я свою справу роблю, а вони свою. А іще щодо містики, я вже давно переконався, якщо Дмитро не хоче чогось робити, то так воно і має бути. Тут я можу лише порадити щось. Ось щодо триб'юту у нас було багато питань різноманітних.

- До речі, коли нарешті планується його видання?

- Триб'ют повністю готовий. Просто я виклав його в Інтернет і були проблеми з видавцем, це при тому, що я знаю закон і викладав матеріал за всіма правилами, це у нас тут рекордингові компанії можуть воду каламутити, а я знаю закон і усі його нюанси. Як каже Дмитро: «Ми не шоу-бізнес, але ми вимушені якось працювати поряд з цим явищем».

- Сергію, а чому так склалося, що склад гурту змінився? Які були причини?

- Я розумію, на що ви натякаєте, певно, на відсутність сьогодні з нами лірника Сашка. Ну, це все таки краще запитати у Дмитра, тому що це, насправді, справи сімейні. Та й ми звикли про людей, з якими співпрацювали, відгукуватися або ніяк, або лише у позитивному контексті. Я можу висловити тут лише свою думку і свій погляд на те, що сталося. Олександр Власюк – самодостатня творча одиниця, по-друге, він не музикант. Казки у нього відмінні, у мене, до речі, дочка живе у Пітері, тобто української мови не розуміє взагалі, я їй посилав ці казки, вона їх з задоволенням слухає. Рано чи пізно прийшов би час, коли стежки Сашка Власюка і Вія мали б розійтися. Натомість з'явилася Леся Рой, яка є професійним музикантом, грає на клавішах, флейті і ще на усьому, що тільки можна собі уявити. А з іншого боку, у нас склад гурту постійно змінюється, тому усе на краще. А проблеми зі складом у нас розпочались ще дуже давно, коли вбили нашого барабанщика, один пішов, другий. Зараз змінилася стилістика, з'явилися клавіші, скрипка, флейта, перкусія теж буде, хоча, в ідеалі Дмитро хоче оркестр. Будемо жити далі і бачити. Можу ще розповісти про свою мрію.

- Давайте!

- Щоб у всіх було багато грошей, щоб музиканти могли не працювати, а займатись творчістю і жити лише з творчості. Музиканти мають заробляти музикою, від того виграє, перш за все, слухач.

- А що ж для цього зробити потрібно, як ви вважаєте?

- Якщо говорити про нашу країну, то ще має пройти трохи часу. Усе розвивається і йде до того, як воно насправді має бути. Зараз, наприклад, краще, ніж п'ять років тому. Я не прихильник антагонізмів, так, коли був молодий, був бунтарем, але зараз мені більш імпонує дещо більш поміркована позиція. Наприклад, навіщо лаяти радіостанції, які крутять російську попсу. Зароби грошей, купи цю радіостанцію. І крути там те, що тобі подобається, тому що, у крайньому разі ці усі комерційні структури дають людям роботу, а кричати, що це погано чи добре марно, хочеш мати краще, зроби краще. Вій намагається жити за такими принципами і за такими принципами творити, але тільки в масштабах нашої країни, не більше, а ганити усіх, навіщо? Потім, приміром, і у російської попси можна чомусь повчитися.

- Її всепроникненню?

- Ну так, у нас зовсім молода країна, де взятися отій культурі, якщо 70 років ми перебували у складі Радянського Союзу. Я дивлюся, зараз наші діти ходять у футболках з написами «СРСР». Це принаймні неправильно, адже у ті часи не лише музиканти зазнавали утисків, а й усі бодай трохи мислячі люди; мені б хотілося, щоб теперішня молодь виростала на якихось більш моральних ідеалах, ідеалах свободи і поваги до особистості як такої. Я сам дизайнер, тому маю уявлення, що таке мода і оці усілякі її фішки, але, у той же час, я розумію, що такі речі кимось спеціально лобіюються.

- Я з вами погоджуюсь, саме через матеріальні проблеми талановиті і розумні постійно тікають звідси у пошуках кращої долі, ніхто не хоче будувати життя, робити мистецтво, музику тут. Хоча, думаю, блукання туди-сюди – це не наш шлях.

- Битовуха заїдає страшенно. Я скажу в загальному, у нас дуже стародавня культура, такого ґрунту, як в Україні, для усілякої творчості мало де є. Я сам яскравий приклад. Російськомовна людина, але відразу бачу, де першоджерело, хоча почав читати і не перекладати в голові тексти українською років п'ять тому, говорити все ж більше соромлюсь. Так вже склалося у нас, що усі музиканти ще з 60-х років виїжджали в Москву працювати. До речі, є цікава книга відомого російського джазмена Олексія Козлова (гурт Арсенал). Як він там описує тих же самих українських музикантів. Україна – це кладязь талантів, їм потрібно лише розвиватись. Зараз іде нормальний процес, тільки дуже повільно, хотілося б дочекатися кращих часів для української музики.

- У чому секрет вашої успішної роботи в Інтернеті, можете поділитися?

- Ну, перш за все, поряд з бажанням робити щось цікаве, не потрібно, як більшість наших веб-дизайнерів, ходити по російських сайтах. Російські сайти читати неможна, так само як і слухати російську попсу. Дизайну потрібно вчитись у новозеландських дизайнерів, контенту у північної Європи. Походити музичними сайтами для прикладу такої маленької країни, як Ісландія, дизайн там звичайно суперечливий може бути, а ось контент... Шоу-бізнес в Європі існує з 20-х років, тут важко якісь нові і оригінальні методи придумати, але якщо вчитися, то на кращих зразках і досягненнях. Хоча, дизайном я зараз не займаюсь, хіба лише для друзів. Ось останнє зробив сайт для гурту Ворождень. До речі, запросіть їх сюди, дуже цікаві музиканти. Київський старий готичний гурт, один із перших.

- Обов'язково! Ну що ж, Сергію, дякую вам за цікаву розмову. Бажаю успіхів у творчості та роботі і до наступних зустрічей.

- Дякую, неодмінно приїдемо до вашого чудового клубу ще!

Перевалило за північ, а музиканти Вія ще довго відпочивали, слухали музику і спілкувалися з людьми. Весела і хороша компанія, яка, не дивлячись на спеку, все ж потішила нас гарним концертом та можливістю переконатись вкотре у тому, що доброї музики забагато не буває, а деякі речі з плином часу лише набувають свого неповторного смачного звучання. Для більшої об'єктивності приводжу повний перелік, щоб кожен міг обрати та згадати ту пісню, яку слухав під час концерту з найбільшою приємністю:

Політ Коршака
Вогняне Коло
Як Летіли Бугаї
Бісова Сила [ сучасна сороміцька ]
Менует [ Таке Життя ]
Змія
Відрізана Голова
Лист Додому
Серед Тіней
Очі Відьми
Французька
Під Облачком [ лемківська народна пісня ]
Хата Скраю Села
Encore:
Птах За Вікном [ Остання Пісня ]

Хоча, добре, коли усе сприймається в комплексі. Адже пиво добре пити в пивниці, а музику слухати на живо, в компанії з майданівським товариством та чортівнею, що за столами та лавками порозсідалася. А мо' й не було того. Хто зна... Можливо, коли Вій приїде до нас втретє, вдасться переконатись напевне. Будемо чекати на нову зустріч з гуру язичницького рок-н-ролу і його вірними сподвижниками.

Автор - Галочка Вlackbird
http://maydan.com.ua






Купил билет - помог сайту:
Электронный билет
вверх
 
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua