Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Избранное
21
декабря
2017
Купить билет
МЦКМ
Вход: 350-1950грн.
Последнее
DASH – дебютний відео-кліп
14.11.2017 - [видео]DASH
В кліпі столичного гурту DASH (Rapcore/Hardcore) знімалися виключно шанувальники творчості гурту, а самі зйомки проходили на території арт-простору «Суспільна платформа Колізей КПІ».
Cheshires представили в Киеве «Суперминор»
12.11.2017 - [новости]Cheshires
20-го октября одесские альтернативщики Cheshires представили в киевском Mezzanine новый студийный альбом
Replays by Miss Key #1
10.11.2017 - [новости]Miss Key
После многих лет увлечения метал-музыкой, пианистка и композитор Катерина Губанова начала свой сольный фортепианный проект Miss Key

Океан Ельзи - Без меж
[2016]
Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій. Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам>>>
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Пси
[2016]
Традиційно інтелектуальні, стьобні тексти які Сергій Жадан наспівує, чи вірніше начитує під бадьорий ска-панк. «Пси» - як третій сезон знайомого серіалу, якщо ви вже знайомі з їх творчістю, тоді приблизно знаєте, що почуєте>>>

Чуб у борщі, або у що ми віримо...

[ 27.07.2007 ]

Настав час спокійно зважити свої провінційні, етнічні, політичні й усякі-такі-інші національні комплекси.

З українською музикою так, як із вірою: Бог єдиний, дух відроджується, а церкви між собою ніяк не добалакаються.

Ми мали на Україні і «Червону руту», і «Чорну Раду», і «Вивих-90», - кожен із тих фестивалів нічого по собі не залишив, спрацювавши каталізатором невідомо чого; те «невідомо що» потребує окремого дослідження. Зрештою, все, що відбувається в Україні - від політики до культури, від мітингів до фестивалів, замість прямої своєї мети каталізує щось дивне, що вимагає нових мітингів і фестивалів. Так ми з вами далеко заїдемо! Або на небо, або в болото. Це перша біда, - через неї маємо українську мову як політичну, українську музику від відроджувача-демократизатора. Скільки тут залишається правди Божої - кожен хай розбирається сам. Але наявно маємо - замість мистецтва, замість радості, подиву, пошуків, віри, кайфу (що там має нести мистецтво?), замість того, українська рок-музика вихлюпує на голови натовпу - який, до речи, не дуже й дослухається - свої повчання, претензії, болячки, національну стурбованість і чорнуватий паскудний гумор про «сало на параші». Такі наслідки мітінгово-фестивального синдрому.

Але бог з ним, фестивалі все-таки потрібні, як і мітинги. Тепер поговоримо за музику в українській рок-музиці. Отут туман… У музичних школах і консерваторіях викладається лише європейська музична культура, та й то досить куцо. Радіо і телебачення ганяють муру - оту годовану попсу під машинки або так злодійські скалічений фольклор, що то вже «чуб в борщі», а не пісня. Ну звідки ж взятися чомусь справжньому? Слава Богові, існує балка; дякуємо музичним контрабандистам й фарцовщикам; спасибі «закордонним голосам». Так живемо; хоч як, а живемо.

Ну, а тепер про два наявно магістральні напрями музичного пошуку. Перший: зробимо не гірше «як у них». І понеслась, - рокенроли, регбі, хардяки, авангарди з індепендентами. Не дай Боже - з Івана - пана. Другий: Україна-мати - чужі геть із хати. Так затишніше. У підсумку - той же самий «чуб у борщі».

Рок-музика - явище космополітичне. Космополіт для мене - громадянин Всесвіту, але ж і син свого народу. Всі інші - то просто по-верхаххапайки, хоча треба завважити, що і серед них часто трапляються феноменальні люди. А якщо глибше копати, то треба щось знати із тієї світової рок-культури. Хочеш «туди» - співай їхньою мовою, але їхній ринок - то їхній ринок. Або ж: співай нашою - наш ринок теж своєрідний.

Справжній космополіт любить той самий кайф, що виникає будь-де. Кайф від музики, живий кайф. Чи багато українських груп працює на живому кайфі? Ясна річ, небагато. Де йому взятися, тому кайфу, коли природа української пострадянської людини складається суцільно з напружень, претензій і втоми?

Все ж таки ситуація не така й погана. На концертах ВВ публіка щиро кабаніє; на Братах Гадюкіних виховуються доброзичливі циніки; під сестричку Віку танцюють у деяких дискотеках; нечасті концерти Банити Байди та Вія іноді викликають якусь тінь зворушення. Маємо ще досить-таки саунд Табули Раси, культурницькі пошуки Ер.Джазу, синтетичні джетроталівські спроби Плачу Єремії. Маємо світлу пам'ять про ядучий Колезький Асесор. І так далі. І таке інше. Низка названих груп дає можливість відчути щось живе, не до кінця виявлене, іноді не до кінця професійне, але живе. Можливо, тут є вихід.

І останнє. Більшість українських груп - а це навіть і без текстів чути - грає про «як-нам-погано-живеться», або ж «як-нам-хочеться-добре-жити». Ніхто поки що в своїй музиці (саме в музиці, а не в текстах) не задумався - що ми є в цьому світі, що ми бачимо, у що віримо. Більшість поки що переповідає в звуках: ЧОГО ЇМ ЗАРАЗ ХОЧЕТЬСЯ. Отже, нема поки що позитивного напряму, а якщо є, то дуже, дуже кволий.

Панове музиканти! Спробуйте. Може, це не є зле? Спробуйте.

Фонограф’139 (Молода Гвардія), 1991-11-06
Віктор Недоступ

Молода Гвардія






Купил билет - помог сайту:
Электронный билет
вверх
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua