«Стара гвардіє», де ти?

04.01.2009 · Раритет

Як будь-який пересічний телеглядач, маю звичку уникати нав’язливе мерехтіння довжелезних рекламних блоків - відрубаю звук або переключаюсь на інший канал. Але коли не встигаю втекти від реклами, чую до болю знайомий соковитий баритон Андрія Середи - харизматичного лідера культової формації «Кому Вниз». Цей голос артистично рекламує різноманітні товари, а я мимоволі згадую, що ціла армія затятих фанів гурту вже сьомий рік чекає на новий альбом, давно і неодноразово обіцяний музикантами. Альбому немає, а нові композиції «Кому Вниз» благополучно «розбіглися» поодинці по різних рок-збірках. Тим часом актор від Бога Середа знайшов особисту власну нішу у тому рекламному бізнесі: виправляє помилки копірайтерів і воює із замовниками за чистоту української мови у рекламних текстах. Але ж як бути із «справою життя» і з тими духовними цінностями, які майже двадцять років невтомно культивує одна з найкращих наших груп? Очевидно - «справа життя» чомусь пробуксовує, хоча саме зараз бренд «Кому Вниз» насправді не вимагає ніяких спеціальних зусиль задля його остаточної, так би мовити, розкрутки...

Не менш харизматичний Сергій «Кузя» Кузьмінський вже років десять крутить у московських клубах диски яко ді-джей, а решта славних ветеранів - Паша Крохмальов і Ігор Мельничук чаклують як саундпродюсери над чужими записами на власній студії «Брати Гадюкіни». Майже ніхто не вірив, що зібравшись знову, «Гадюкіни» зберуть «Палац спорту» у Києві взимку 2006-го... А вони не лише зібрали, а влаштували справді тріумфальний «камбек». Однак далі чомусь не пішло. Чи то у нас шоу-бізнес якийсь такий «одноразовий», чи то його суб’єкти такі слабаки - невідомо. Країна тим часом продовжує заслуховувати до дір півдесятка класичних альбомів «Братів Гадюкіних»...

Обіцяна у 2003-му Тарасом Чубаєм друга частина рок-сюїти «Світло і сповідь» у виконанні «Плачу Єремії» так і не з’явилася за п’ять років. Натомість часто бачимо Чубая соло - переважно на збірних офіціозних концертах. Який має вигляд, і як Звучить сьогодні «Плач Єремії» - багато хто вже призабув. Хоча офіційно група не припиняла існування. Точно відомо, що окрім сольних альбомів Чубая, продовжують користуватися попитом диски «Плачу Єремії». Звісно - старі.

Лідер-гітарист групи «Мертвий Півень» - нині відомий усім тележурналіст Роман Чайка. Вокаліст формації Михайло Барбара - актор харківського театру «Арабески». Бас-гітарист Олег «Джон» Сук грає паралельно у кількох гуртах, деякі з них - продюсує. Можна лише уявити яких жертв потребує від старих рокерів оте грання в одній групі, якщо музиканти мешкають у Львові, Харкові і Києві... Тим не менше, в активі «півнів» більше десятка студійних альбомів, найсвіжіший датується 2006-м , а концертна збірка «Вибраний народом» та диск «Кримінальні сонети», записаний спільно з Юрієм Андруховичем вийшли у 2008-му. Натомість «півні» чомусь не наважуються на сольні виступи на великих майданчиках, хоча й могли б - адже також мають легендарний статус.

«Вій» на чолі з Дмитром Добрим-Вечором свіжі пісні видавав востаннє у 2003-му. Тоді альбом «Хата зкраю села» збурив великий інтерес до музики гурту, але команда перестала продукувати нові ідеї, заплутавшись у нескінчених змінах складу. Нині «Вій» активно концертує, але не влаштовує якихось помітних акцій, здатних закріпити у публіки образ «живої легенди». Гурт, який спромігся на цілу низку пісенних шедеврів, заслуговує на це.

Останній студійний альбом групи «ВВ» вийшов у 2006-му. Однак альбом «Були деньки» - це, насправді, збірка стареньких хітів «ВВ», написаних спільно з Юрієм Здоренком. А де ж нові пісні на кшталт «Весни»? Олег Скрипка, мега-зірка українського року, зовсім не турбується про імідж і статус легендарної групи, яка поволі втрачає колишній блиск. Попри фантастичний успіх фестивалю «Країна мрій» та інших етно-проектів, репертуар самих «ВВ» давно не оновлюється і це не може не турбувати численних прихильників групи.

У чому ж річ? Невже «стара рок-гвардія» не відчуває, що на дворі нова інформаційна епоха із своїми правилами гри? Що не нагадування про себе означає тільки одне: передчасне «бронзовіння» на лаврах та повільний відхід у минуле. Але ж глибока самобутність музики наших рок-грандів могла б стати чудовою антитезою сучасній сцені, схильній нівелювати музичну творчість, затискаючи її у лещата модних стандартів, штампів так званих радіо-форматів. Чи може «молода шпана» так наступає на п’яти, що ніде дітися ? Ні, молоді і амбіційні знають, що головний козир музиканта - це досвід плюс оригінальність плюс особиста харизма. Усі вони зачудовано спостерігають за славетними «ролінгами», які сорок років поспіль не комплексують грати вічнозелений ритм-блюз, тому що одного разу знайдені цінності не старіють.

Наші рок-гранди у середньому мають 20-річний сценічний стаж, неабиякий досвід, непогану дискографію, повну торбу класних хітів і коло вірних фанів. Парадоксально, але вони відсутні в інформаційному просторі, тому що не інспірують інформаційних приводів, аби про них згадували. Можливо, надто тривалий час вони просиділи у андеграунді, надто довго перебивалися з хліба на воду і прогавили свою «зоряну мить»? Так, прогавили. Напевно тому, що з різних причин не хотіли ставати суб’єктами «неправильного» шоу-бізнесу і мали рацію. Але «стара гвардія» ніяк не збагне, що нині й сама може створювати свої правила гри, потрібно лише позбутися комплексу «недорозкрученості». Насправді, для потужного прориву потрібно просто повірити в себе знову, забути про те, що мовляв «наш час минув», «люди хочуть іншого», адже далеко не усі хочуть вживати радіо-гламурний сироп, який тупо нав’язує всемогутній «ящик». А ще - у шоу-бізнесових справах спертися на підтримку вірних прихильників, які вже давно підросли і зараз - хто у бізнесі, хто в політиці.

«Старій гвардії» треба нарешті солідаризуварися і вдарити «широким фронтом», шокувати і зачарувати Україну солідними концертними турами, розкішними альбомами, оригінальними відеороботами, суспільними акціями на захист живої музики. Подібні кроки допоможуть нашим грандам у перетворенні їх на суб’єктів великого шоу-бізнесу і дозволять їм повністю віддатися у обійми її Величності Музики.

О.Є.

Олександр Євтушенко
© Киевский Рок-клуб


 
ПУБЛІКАЦІЇ
Авторський цикл радіопередач «Рок української вдачі» на mp3
НОВИНИ
Авторський цикл радіопередач «Рок української вдачі» на mp3
28.08.2012

Віхи української РОК-еволюції, творчі портрети гуртів та виконавців. 23 аудіо-мандрівки у mp-3 форматі. 9 годин музики та інформації

Олександр Євтушенко: «Рок-музика – це прагнення свободи»
ІНТЕРВ'Ю
Олександр Євтушенко: «Рок-музика – це прагнення свободи»
21.11.2011

28 листопада в книжковій кав´ярні «Бабуїн» видавництво «Грані-Т» презентує нову книгу музичного критика та мистецтвознавця Олександра Євтушенка «Україна IN ROCK». В інтерв’ю відомий музичний журналіст розповів про те, як реагують на критику українські музиканти, музичні відкриття та розчарування, «ящик для ідіотів», можливості всюдипроникного Інтернету та культурний раціон сучасної дитини

Олександр Євтушенко: «Український шоу-бізнес — дзеркало держави»
ІНТЕРВ'Ю
Олександр Євтушенко: «Український шоу-бізнес — дзеркало держави»
20.12.2004

Олександр Євтушенко з тих, хто має мужність принципово критикувати. Він був одним з перших, хто порушив гостру й болючу тему незаконності й аморальності комерційних FM-станцій, які не виконують закони щодо трансляції 50% вітчизняного музичного продукту

РЕКОМЕНДАЦІЇ
No comment
НОВИНИ
No comment
24.03.2022

No comment

Андрій Толок, Haissem: «Музика не шашлик, вона не маринується»
НОВИНИ
Андрій Толок, Haissem: «Музика не шашлик, вона не маринується»
19.07.2020

Автор і натхненник поп-групи Ampula Seven, блек-метал команди Haissem і формації Sunset Forsaken, про те, що внутрішня потреба у творчості важливіше зовнішніх стимулів