Через три роки, що минули від делюкс-перевидання альбому «Хата скраю села», позбавлених релізів нових пісень, значні зміни у складі та певні труднощі, «Вій» - містичний гурт-ветеран української сцени - повертається до слухачів з максі-синглом, який є провісником виходу нового повноформатного альбому наприкінці року.
Важливим аспектом є цілком сучасний спосіб поширення «Good-bye my revolution». Через місяць після першого за 5 років сольного концерту в рідному Києві (що відбувся наприкінці травня), група виклала його для вільного скачування на свому офіційному сайті як у mp3-версії, так і в lossless з усією необхідною поліграфією на правах копілефту. Отже, кожен за бажання може випалити собі симпатичну CD-R-ку і потримати таким чином в руках найновіший доробок гурту «Вій», що для веб-релізу властивість неперсічна. Але ще цікавішою є слухацька спрага, якою було зустрінуто реліз. За словами менеджера гурту Сергія ‘Little’ Литвинюка, вже в перші 5 днів було зафіксовано понад тисячу скачувань. Вражає також і географія: на другому місці за кількістю скачувань після України – Росія, і навіть Китай кілька разів відзначився на мапі. Безперечно, поряд з авторитетом гурту, вдала, зрозуміла аж до англомовності назва максі-синглу та неординарний дизайн, зокрема, використання роботи художника XVI ст. Ганса Себальда Бегама, грають в такій затребуваності не останню роль.
Власне, маємо чотири треки, два з яких – зовсім нові, два студійні, раніше не видані - банджо-версія пісні «Як летіли бугаї» і «Змія» (дощова версія). Нові привертають до себе увагу також по-різному: «Good-bye my revolution» - інструментальний ностальджі-вальс, «Йшов я небом» - запис першого виконання пісні, текст якої лідер гурту Дмитро Добрий-Вечір написав у ніч перед згаданим травневим концертом, адже першою до нього прийшла музика і трек міг бути також суто інструментальним. Слова цієї пісні водночас як і незвичні у деяких ́образах та зворотах, так і мають безперечні ознаки «фірмового» авторського стилю Дмитра, а музика, на мою думку, є ближчою до саунду альбому «Хата скраю села», аніж до темної психоделії «Чорної ріллі». Водночас у ній можна помітити багато оригінальних ознак - приміром, суто акустичне, «прозоре» звучання; досить прості партії ритм-інструментів; елегантна, попри епізодичність, скрипка; ліричне гітарне соло наприкінці.
Але найважливіше, що це не одноразовий успіх - «Вій» невпинно рухається далі, їхні виступи завжди збирають вдячну публіку, а вже незабаром – вихід нового альбому, деякі з пісень з якого вже виконують наживо. «Серпень догорає», «Колискова 1933» - навіть вже їхні назви інтригують.
Трек-лист:
1.Як летіли бугаї (банджо-версія)
2. Йшов я небом (перше виконання)
3. Змія (дощова версія)
5. Good-bye my revolution (ностальжі-вальс)
Раптово повалив сніг. На такий зазвичай кажуть «лапатий». Швидше, швидше через темний безлюдний парк на звуки, на світло і в тепло. Так неочікувано зима війнула останніми холодами, так Полтава зустріла гурт «Вій», який нарешті завітав до нашого міста (якраз в розгарідовгого 3-місячного концертного туру) з виступом, що відбувся у рок-кафе «Villa Крокодила»
Що спільного у Вія з Doors, що зривають шифер з моєї козацької макітри чи то чуба? А що спільного в танку вогню індіанців і купальському багатті моїх пращурів? Що спільного у ритуалі входження на стезю війни захисників своєї землі, дітей нового континенту й висвяченням ножів гайдамаків Холодного Яру та чорним прапором уже наших дідів із гаслом «Волю Україні або смерть»? Це дух. Його якість. І байдуже, чи то музика, чи скульптура, література чи театр – тільки дух робить ці твори Мистецтвом!
А «Вію» уже 20 років! Вітаємо воїнів і войовниць із ювілеєм!
Козацький шансон? Згодьтеся, що дев'ятнадцять років – не такий вже й малий проміжок життя, за цей час може помінятися будь-що. В нашій державі за цей час мінялася і влада, і мода, і шоу-бізнес… Мінялося все, лише «Вій» лишився незмінним – таким, як і дев’ятнадцять років тому – чесним, містичним, актуальним
Коли раптом шось не вдалося, або навпаки є привід для вечірки, чи просто закінчені справи і є бажання послухати добру музику за келихом пива – час задіяти «План Б». Саме під такою назвою відкрився днями у Києві новий паб. На відкритті виступив київський даркетнофьюжин-гурт Вій
Наймістичніший представник українського етнофьжину, київський гурт Вій презентував київській публіці свій новий альбом. Презентація відбулася 10 червня у пабі «Route 66»
На початку червня легендарний український гурт «Вій» видає новий альбом «Йшов я небом». Цей повноформатний реліз стане лише третім для колективу, якому наступного року виповнюється вже 20 років
І не думайте дивуватись «О, вони ще існують?». Вони існують і збираються зробити те, про що їх запитували в інтерв’ю вже не один рік. Вій представить новий альбом!
Група «Вій» - це вишукане поєднання дохристиянської української мелодики, елементів бароко й середньовіччя з сучасною психоделією. Але ще - це безкомпромісність, ненагране, нефальшиве українство. Погодьтеся, рідкісний сьогодні сплав - професійність, талант і патріотизм
Twitter
Найти фотографии
