Спільний альбом провідних команд сусідніх держав – явище нечасте на сьогодні, окрім хіба радикальних музичних течій та стилів, найрізноманітніших представників інді-сцени, де подібна практика є дуже поширеною.
Легендарна польська команда VooVoo, що дебютувала на аудіоринку ще далекого 1986 року, і на рахунку якої тепер кількадесят лише офіційних релізів на сьогодні є водночас і однією з найавторитетніших у Польщі і , безперечно, дедалі відомішою у світі.
«Гайдамаки» ж для України фактично перша група, що змогла вже у новому столітті самостійно вийти як на численні європейські концертні майданчики (від клубів до багатотисячних фестів), так і на рекординговий ринок, яскравим свідченням чому було перевидання там «Перверзії» (під маркетингово-прорахованою назвою «Ukraine calling») та аж на тиждень скорший, ніж в Україні, реліз диску «Кобзар» одразу в Польщі та Німеччині, вже не кажучи про його запис у польській, повністю аналоговій студії.
Причини рідкісного «сплітування» відомих команд, на мою думку, - суто комерційні, а точніше – стосовні до стереотипів роботи лейблів-мейджорів.
Однак цього разу перед нами симбіоз не тільки успішний в сенсі поширення альбому, а й з точки зору саунду. Диск швидкісно розлітався у Польщі, а в Україні вперше був представлений на початку вересня на фестивалі Джаз-Коктебель.
CD таки вдався: перші ж враження від нього – це відмінна звукорежисерська робота + професійність команд та цікаве враження єдності, цілісності диску. Ніби й неодмінні передумови якісного альбому як такого, проте ж як часто можна подибувати далекі від цього результати – і не лише в Україні.
Багатий – навіть за європейськими стандартами – буклет вже викликає симпатію навіть аудіофілів зі стажем, вже не кажучи про «шеренгових» слухачів.
Цілісність цієї роботи груп справді найбільше впадає в око, і альбом завдяки цьому дуже рівно слухається, зблискучи то там, то там знайомими мотивами східнослов’янського (і не лише) фолку. Але водночас таку особливість можна – дещо парадоксально - записати і «в мінус», адже неможливо позбутися присмаку певної монотонності та стриманості, яка не була властива раннім роботам Гайдамаків, вже не кажучи про драйв та перець «Перверзії», сміливі екcперименти з традицією, з якими група підкорювала українського слухача.
Можна з великою мірою певності сказати, що попри вдале втілення проекту з VooVoo (який, безперечно, вже зараз є подією в музичному житті обох країн), цей диск продовжив започатковану у повній мірі ще альбомом «Кобзар» тенденцію орієнтування на західного слухача середнього віку, з властивими йому класичними вподобаннями у сфері фолку та world music.
На початок 2009-го року Гайдамаки відвідали Сербії, а точніше – містечка Кустендорф, яке виникло на місці колишньої лижної бази, засновник якого – всесвітньо відомий режисер і музикант Емір Кустуріца. Паралельно хлопці завершили у Варшаві запис і зведення своєї частини матеріалу для спільного альбому з легендою польської рок-сцени – групою WOO WOO. Ми вирішили поспілкуватися з бас-гітаристом Володимиром Шерстю ком напередодні відїзду групи у черговий плановий гастрольний тур.
В последние годы «Гайдамаки» стали постоянными гостями в Западной Европе, где уже завоевали немало поклонников. Очередное турне связано с выпуском нового альбома «Гайдамаков» под названием «Кобзарь», который будет продаваться как в Германии, так и по всей Европе. Перед гастролями наш корреспондент поговорил с вокалистом и главным «гайдамакой» Александром Яромолой.
Незабаром вийде новий альбом українського гурту або, як вони себе називають, «інтелектуальної етносистеми» «Гайдамаки». Реліз диску «Кобзар» буде супруводжуватися гастролями по Європі.
«Досить» – це гімн воїнам, які зараз захищають українську землю та незалежність від воєнної агресії Росії