Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Избранное
27
августа
2017
Купить билет
клуб «Docker pub»
Вход: 250-3150грн.
3
сентября
2017
Купить билет
клуб «Docker pub»
Вход: 400-650грн.
14
сентября
2017
Купить билет
клуб «Бинго»
Вход: 690-1400грн.
Последнее
В Киев приедет самый известный музыкант планеты Zucchero
16.08.2017 - [анонс]Zucchero
Друг Стинга и Джо Кокера выступит в украинской столице с единственным сольным концертом 14 сентября во Дворце «Украина». В программу тура «Black Cat» войдут как новые композиции, так и бессмертные хиты Zucchero, благодаря которым его по сей день считают самым известным музыкантом планеты
Nebulae Come Sweet відправляються в тур по Україні
16.08.2017 - [анонс]Nebulae Come Sweet
З 14 по 16 вересня Nebulae Come Sweet відвідає Вінницю, Тернопіль та Одесу, а фінальною точкою туру стане виступ у Києві на 10-річчі Doom Over Kiev 14-15 жовтня
Line Up фестивалю «Повстанець» - 9-10 вересня
15.08.2017 - [анонс]Повстанець
Вперше фестиваль «Повстанець» пройде біля Києва, але від того буде не менш драйвовим! Музиканти даруватимуть настрій і підсилюватимуть дух так, що вистачить до смаку усім відвідувачам заходу

Океан Ельзи - Без меж
[2016]
Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій. Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам>>>
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Пси
[2016]
Традиційно інтелектуальні, стьобні тексти які Сергій Жадан наспівує, чи вірніше начитує під бадьорий ска-панк. «Пси» - як третій сезон знайомого серіалу, якщо ви вже знайомі з їх творчістю, тоді приблизно знаєте, що почуєте>>>

Телевізор - рок «незгодних»

[ 26.02.2009 ]

ТелевизорДнями у відомому київському клубі «ROUTE 66» з новою програмою «Я-Газпромбайтер» виступила пітерська група «ТЕЛЕВІЗОР». Усе було як годиться: повний аншлаг, піднесена атмосфера, драйв і ціла низка революційних, шокуючих одкровень від лідера групи Михайла Борзикіна.

Того самого, який ще у середині 80-х разом з Віктором Цоєм з «Кіно», Кінчевим з «Алісою», Борисом Гребєнщиковим з «Акваріумом» пробивали залізну завісу нерозуміння і відчуження у колишньому СРСР.

Сьогодні ситуація зовсім інша. Ті з ветеранів рок-музики, для кого рок завжди був синонімом свободи, продовжують писати чесні і гострі пісні. Це, передусім, Юрій Шевчук і ДДТ, Михайло Борзикін і «ТЕЛЕВІЗОР». Вони цілком свідомо беруть участь в акціях демократичного руху «Марш незгодних», відкрито виступають проти завуальованої, але тотальної цензури, проти масових порушень свободи слова, проти вбивств незалежних журналістів. Одне слово, як і двадцять років тому, вони знову на барикадах. Як і двадцять років тому, вони йдуть по лезу бритви, чудово розуміючи, що можуть бути наслідки...

Водночас, їхні колеги Андрій Макаревич з «Машини врємєні», Борис Гребєнщиков з «Акваріуму» та інші, не менш відомі особи наввипередки побігли до Кремля, щойно їх туди запросили. Побігли за званнями і нагородами. Нині старанно підтримують організацію «Наші», створену кремлівськими політ технологами з очевидною метою замінити комсомол у справі популяризації імперської ідеології «путінізму-мєдвєдізму».

Нещодавно Михайло Борзикін виступив з ініціативою відродження знаменитого пітерського Рок-клубу, який був колись «Меккою» вільнодумної молоді. Ясна річ, справа пробуксовує через активний спротив влади і «нашистів», адже державі потрібно, аби незалежна суб-культура і опозиційна молодь не гуртувалися, не об’єднувалися б... «Телевізор» нині виступає на різних заходах демократичних сил з піснями-памфлетами, які походять з двох останніх програм «Мегамізантроп»та «Я-газпромбайтер». Кожна з тих пісень у нинішній Росії, на мою думку, тягне на певні терміни ув’язнення.

Це розуміють і Михайло Борзикін, і журналіст-правозахисник Микита Касьяненко:
- Якщо проаналізувати картину сотень політичних вбивств у Росії останнім часом, стане зрозуміло: відбувається неоголошена війна Росії фашистської з Росією демократичною. Стало правилом представників демократичних рухів називати «Демшизою», організовано фізичний відстріл активістів тих рухів. 19 січня 2009-го року у центрі Москви було вбито адвоката Маркелова і журналістку «Нової газети» Настю Бабурову.

Найнебезпечніше місце для журналістів сьогодні – це «Нова газета». Анна Політковська, Юрій Щекочихін, Сергій Золовкін, Віктор Попков, Ігор Домніков, Світлана Орлюк... Це список вбитих співробітників газети. Загалом, вбитих журналістів і активістів демрухів нині вже близько тисячі і держава не дає відповіді на питання: хто вбив, хто замовив, чому вбивці не знайдені і не покарані? До речі, після виконання пісні «Твій тато – фашист», Борзикін отримав СМС-ку з погрозами. Раніше анонсовані концерти «ТЕЛЕВІЗОРА» у клубах були раптово відмінені – адміністратори клубів отримали подібні повідомлення, і, ясна річ, злякалися.

Раніше, навіть у найскрутніші часи, такого не бувало... А починалося усе так. Група «ТЕЛЕВІЗОР» виникла з уламків студентських команд «Ікар» і «Озеро». У травні 1984-го після виступів у ленінградському Рок-клубі та на Другому міському рок-фестивалі, «ТЕЛЕВІЗОР» увійшов до сімки лауреатів і усі подальші концерти проходили з незмінним успіхом. Однак у 1986-му, після виконання «незалітованих» пісень «Вийти з-під контролю» та «Ми йдемо», групі заборонили виступати півроку. Після виходу альбому «Отечество иллюзій» у 1987-му, «ТЕЛЕВІЗОР» потрапляє до п’ятірки найвідоміших груп Радянського Союзу і на п’ятому рок-фестивалі посідає друге місце, обігнавши «Алісу», «Акваріум» і «Кіно». До 1990-го група успішно гастролює по усій території Союзу, та у Європі. У 1990-му Михайло Борзикін з друзями створює у Ленінграді звукозаписуючу студію, де й народжуються наступні альбоми «Мрія самовбивці» та «Дим-туман». До кінця 90-х тривали нескінченні гастролі та писалися нові пісні, які згодом перетворилися на альбоми «Двоє» і «7-Б». За 16 років існування команди її склад змінювався декілька разів, але єдиним незмінним учасником завжди залишався її лідер – Михайло Борзикін, автор музики, текстів, аранжувань.

Протягом 2000-х «ТЕЛЕВІЗОР» створює кілька концептуальних програм, дві з яких – «Мегамізантроп» і «Я – Газпромбайтер» виходять друком. «ТЕЛЕВІЗОР» вважають одним з засновників російської неоромантики і електронного фанку. Сучасний склад: Сергій Сивіцький – гітара, Сергій Русанов – барабани, Михайло Борзикін – вокал, клавішні.

Остання програма «Я – Газпромбайтер», показана днями у Києві, це – яскравий зразок безкомпромісної рок-публіцистики Михайла Борзикіна. Коли слухаєш гострі як лезо треки, кожною клітинкою відчуваєш, що це звучить Голос Совісті, який зараз активно викорчовують. І цей Голос у нинішній Росії майже самотній і, на жаль, вельми загрожений. Під час своїх попередніх гастролів до Києва у 2005-му, Михайло Борзикін цілком серйозно розмірковував про політичний притулок в Україні...

Сьогодні говорить про головні мотиви створення програми «Я – Газпромбайтер»:
- Мою давню пісню «Твой папа – фашист» я останнім часом присвячую президенту Путіну. По-моєму, він – людина із стійким тоталітарним складом розуму. Мене засмучує, що нині навіть люди з глибокими демократичними переконаннями не завжди розуміють мою позицію. Багато з них намагаються якось пережити лихі часи, абстрагуватися від реального життя. На мій погляд, це така типова страуси нова позиція. Власне, у піснях моїх йдеться про те, що можна відсидітися вдома, але потім не треба запитувати: чому тебе грабує міліція, чому тебе не обслуговує «Швидка допомога», чому твою бабусю збиває «новий руський» на джипі і ніхто йому за це нічого не робить... Не треба потім дивуватися. Я хотів донести ідею, що усе, що ми спостерігаємо навколо себе, це вже не політика ніяка, це вже – зґвалтування. А коли тебе ґвалтують, треба кричати «караул», що я і роблю в піснях, а не робити вигляд, вибачте, що це – не твій зад... Зрозуміло, дуже не хочеться сідати у в’язницю, але усе, що зараз у нас відбувається – дуже непокоїть. І ці жахливі речі – політичний пресинг, замовлені вбивства, небачена корупція – цього не видно на поверхні суспільного життя, але там, на глибині шакал ять акули і крові там вже повно...

Активісти «Маршу незгодних» не один раз просили мене зателефонувати Юрію Шевчукові, запросити його на наші акції. Я відмовлявся, адже знав, що Шевчук – людина самостійна і прийде сам, якщо захоче... І він прийшов, хоча напевно розумів які неприємності міг би викликати для нього цей вчинок. Саме так і я вийшов на свій «Марш» на початку березня минулого року. Рок-н-рол для мене завжди був синонімом свободи і ми співали про це сотні разів, бо це було аксіомою. Коли сьогодні я бачу на офіційних кремлівських заходах відомих рок-музикантів, мені стає соромно за рок-н-рол... Ми виходили на «Марші» для того, щоб боротися за свою душу і з своїм страхом. Інакше просто перестанеш себе поважати. Останнім часом рок-музиканти сильно розслабилися: хтось пішов у релігію, хтось – у формальні пошуки, усі разом перестали адекватно сприймати реальність і ніхто не помічає, що країна стрімко котиться у прірву тоталітаризму. Про це треба говорити – і не лише на мітингах і концертах, а скрізь.

Харизматичного лідера ДДТ Юрія Шевчука на «Марші незгодних» також покликали його особисті переконання. Це рішення не було спонтанним, його сформували численні поїздки країною, зокрема – по так званих «гарячих точках». Своїми очима він бачив людські трагедії, біль, кров і руйнації. У Чечні одного разу самотужки він зняв документальний звіт про те, що побачив на власні очі. У своїх коментарях до тих кадрів Шевчук, зокрема, говорить, що масовий, інспірований «зверху» патріотизм у сучасній Росії швидко перетворюється на імперський шовінізм. Коментуючи свою участь у «Маршах незгодних», він говорить так:
- Чому я був на «Маршах незгодних»? Та тому, що я не згоден. Просто я не люблю брехню. У Росії, якщо брати економіку, за останні вісім років не збудовано жодного нового підприємства, а старі – розвалюються... А нам говорять зовсім інше. Мені набридла брехня. Я до своєї держави ставлюся чесно, а вона до мене – ні. І ця держава не залишила мені іншого вибору, як піти з «незгодними»і стати з ними поруч на одному «ешафоті». Інша причина, яка привела мене до них – це біль і печаль за моє місто Петербург. Історичний Пітер нині активно руйнують. Не дай Боже, коли-небудь сюди приїдуть діти на екскурсію і побачать декорації на зразок «зоряних воєн»чи з фільму «Чужий». І не буде тоді вже ніякої архітектури, а буде такий собі «мармуровий новобуд». За останні кілька років місто втратило історичних будинків не менше, ніж у період блокади. Я не політик і, напевно, ніколи ним не буду, але я – громадянин своєї країни, вибачте за пафос. Мої колеги, які витанцьовують на різних кремлівських майданчиках – вони добре живуть і цьому раді. Вони регулярно отримують свої іграшки – особняки і яхти, то чого ж їм «вякати», якщо їм добре? Я теж непогано живу, але мені погано... Мене дратує у самому собі оця інерція слабкості. Адже дуже легко обкластися книжками, жити у Тібеті, у затишній келії і звідти дивитись як руйнують Україну і думати: - ну і хрін з нею...Мене це сильно дратує, я вважаю, що треба мислити масштабно, розуміти глобальні процеси, які відбуваються у світі і в країні і – бути громадянином. Бути громадянином – необхідно. Інакше перестанеш себе поважати...

О.Є.

Олександр Євтушенко
© Киевский Рок-клуб





Читать в архиве по теме 4:
 
Теги
01.02.2009
Анонс
В киевский «Route 66» группа привезёт свою новую программу «Я – газпромбайтер». Энергия, протест,бунт – будет звучать музыка РОК. Тот РОК , что родился в СССР и порвал загнивающее государство.
25.12.2007
Фото
Не скажу, что те, кто не дошел либо покинул зал после Тишины, пропустили многое, они просто пропустили хороший концерт.
20.11.2007
Анонс
11 декабря в клубе Бинго состоится концерт легендарной питерского Телевизора. Группа отыграет двухчасовую программу, в которую войдут известные песни, в том числе из альбома «Отчуждение-2005», написанного в 1988 году, но выпущенного только в 2005 в новом качестве, с новыми аранжировками.
04.05.2005
Новости
Этот альбом - одно из «белых пятен» в истории русского рока. Пластинка, которая была записана в 1989 году на пике популярности группы, из-за разногласий с тогдашним менеджментом коллектива так и не вышла в свет.



Купил билет - помог сайту:
Электронный билет
вверх
 
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua