Рок з молоком #16. 8-й день

17.05.2012 · Інтерв'ю

Гадаю, що головне в музиці – це емоції, драйв і відвертість. Саме несенням в маси цих  «компонентів» і займається гурт «8-й день». І, треба сказати, виходить це в них досить добре. А про те, як відбулося становлення колективу, про життя сьогоднішнє і майбутнє, і про багато чого іншого розказав лідер колективу Артур Ріль.

Привіт. Банальне, напевно, питання, та все ж: чому 8-й день, і як прийшла в голову назва?

Привіт! Назву формуємо так: 8-го дня не буває, тому 8-ий день – це той день, коли між 7 і 1 днем тижня можна трохи відірватися.

А походження цифри «8» в назві є те, що у восьмому класі перший раз взяли в руки гітари.

Взагалі, як прийшли до того, аби зібратися разом і грати те, що зараз?

У 2005 році я разом з барабанщиком відвідали рок концерт «Молодь проти наркотиків», тоді у нашій юній голові, переповненій емоціями, визріла ідея і мрія створити власну банду. Це ж так круто – чуваки з гітарами!

Як позиціонуєте самі свій стиль виконання?

Експерименти зі стилем тривали, триватимуть і будуть тривати… Ми не стараємося влазити в якісь рамки, обмежувати себе чимось, ми просто граємо то, що нам в кайф…

Змішували все: поп-рок, панк-рок, зараз дві останні пісні взагалі в стилі такої «льогкої» альтернативи.

А натхнення для написання пісень де берете?

Напевне, від життєвих ситуацій... Найчастіше текст йде тоді, коли переповнений будь-якими емоціями. Зазвичай я, беру в руки телефон, записую в смс текст і на диктофон наспівую мотив:) Потім намагаюся переконати гітариста: як воно має бути...

А є пісня, якою гордишся? Отак, що можна її назвати найкращим творінням на даний момент?

Є, нова «Майже завтра».

Вже протягом року горджуся піснею «Давай дуріти». Те, що я в тій пісні запланував, те вона й виконала... На концертах надзвичайно люблю її співати....
Вона проста, як двері, але в ній настільки того вар’ятизму... що в самого, після тисячного разу, коли її співаєш, кожен раз в середині появляється дух дитини яка дуріє!

Знаєш, коли її писав хотів чогось такого вар’ятського!

До речі, ви самі часто дурієте?:)

Я, чесно, дурію все життя!:)

Признаюсь, дурітиму й надалі, 21 рік, а в «башнЄ вЄтЄр...» Навіть, коли треба бути серйозним, думки дурості закрадаються зненацька і б’ють в точним ударом в мозок.

Ви вже маєте в доробку своєму не один виступ, включаючи фестивалі. Є захід, який найбільше запам’ятався? Який би хотілося пережити знову?

Є – фест «Потяг до Яремче 2011».

Перше, це те, що його організаторами, модераторами, помічниками є молоді люди, в яких нема дурних стереотипів і вони цілком нормально з тобою спілкуються, відносяться до тебе, як до якогось виконавця, а не як до бидла, що приїхали полабати.

Друге, не було жодних бар’єрів між виконавцями такими як ми і профі: Тарас Чубай і Гайдамаки.

Там проводились зйомки фільму «Червона Рута... 40 років потому», всі якось разом були, чесно приємно.

Третє, це публіка. Чи то небесні сили, чи то наша музика когось так завела, ну публіка була супер!!! Ще на першій пісні я знайшов контакт з народом і мені надзвичайно було приємно проводити весь концерт. Ти з сцени звертаєшся і тобі відповідають – це круто!

Переважно ж, наша публіка п’є пиво на «задвірках» під час виступу груп, що на «розігріві» і приходить вже в стані афекту на хедлайнера...

Потихеньку пишете нові пісні. Є вже й ті, які «на слуху» в меломанів («Я не свій», «Давай дуріти»)… Але нема жодної збірки (ЕР, альбому, синглу). Коли вже чекати від вас релізів?

Наразі готуємо нову програму трохи жорсткішу, ніж поп-рок і паралельно записуємо пісню. Я думаю, за місяць я тобі вишлю запис:)

Щодо альбому, то трохи туговато фінансово, бо переважно гроші йдуть на гітари, примочки, тарілки, пластики, і фести.

Кожен раз хочеться відвикати від інструментів початкового рівня, рівня аматорів…

А наскільки жорсткішу? І з чим це пов'язано?

Напевне, поперло. Ні з чим не пов’язано, сподобалось таке виконання і почали грати в ньому.

Багато хто каже, що в музикантів є періоди переходу по стилях:

15-19 років – протестова панкуха проти заборон батьків;

19-24 років – романтік рок, пов’язаний з віком романтики;

24-30 – йде до якоїсь складнішого аранжування, майстерності виконання;

30-50 років – серйозна музика, блюз, джаз.

Але це тільки припущення. Я себе відношу до тих музикантів, яких нічого ніколи не обмежувало по стилістиці. Я насамперед дістаю від своєї музики кайф, якщо вона мене пре, значить я буду її виконувати, якщо ні – то як можна грати те, до якого ти маєш відразу?..

Скажи, що найважче для молодих виконавців зараз на шляху до ширшої реалізації?

Це коли трісне терпіння і відпаде усе бажання щось робити (це моменти коли нічого не виходить, тексти не йдуть, музика не клеїться, сварки в колективі, нема концертів).

Щодо шляху ширшої реалізації. В тій країні ти і твоя музика всім глибоко до … . Ти можеш бути надзвичайно яким талановитим, або знати лише дві ноти і робити шоу, бути бідним, як нитка, або мажорним чуваком з комбіком «Mesaboogie», не розуміючи що з ним робити. У цьому всьому найголовнішу роль відіграє ВИПАДОК, коли ти можеш бути у відповідному місці у відповідний час із відповідними людьми.

Додам ще пару речень мудрих людей. «Щоб щось вийшло, потрібно хоч щось робити», і «хто хоче, той знайде можливість, хто не хоче – той знайде причину».

Молодим початковим виконавцям бажаю, щоб в них не відпало бажання робити круту справу – це творити рок-музику, і в них неодмінно щось вийде!

Плани на літо?

Доробити нову концертну програму, бо в зв’язку з зимовою сесію і святковим запоєм нічого не вийшло:) Вдало провести заплановані концерти. Записи двох-трьох пісень. Ну, і звичайно, відпочивати!:)

Автор:
© Рок.Київ

 
РЕКОМЕНДАЦІЇ
No comment
НОВИНИ
No comment
24.03.2022

No comment

Фронтмени гуртів The Gitas та O.Torvald – презентували спільну пісню
НОВИНИ
Фронтмени гуртів The Gitas та O.Torvald – презентували спільну пісню
02.05.2022

«Досить» – це гімн воїнам, які зараз захищають українську землю та незалежність від воєнної агресії Росії