В усього є свій початок та кінець. І як не прикро казати, цей пост може стати останнім в нашій 14ти річній історії. ROCK.KIEV.UA робився людьми для людей, тож ми розраховуємо на взаємну довіру та підтримку. Ми запустили проект по збору коштів на «дефібриляцію» Київського Рок-Клубу на платформі «Спільнокошт». Нам потрібна ваша підтримка для перегрупування, тож тепер від кожного хто читає ці рядки залежить який знак буде в цій історії - кома чи крапка.
Всі подробиці на сторінці проекту
Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Избранное
30
марта
2017
Купить билет
клуб «Docker pub»
Вход: 125-150грн.
2
апреля
2017
Купить билет
НМАУ им.Чайковского
Вход: 250-750грн.
7
апреля
2017
Купить билет
клуб «Atlas»
Вход: 250-800грн.
Последнее
«Київ - це найкраще місце для хеві-метала»,- концерт SODOM в Києві
27.03.2017 - [фото]Sodom
25 березня в київському клубі Бінго пройшов концерт культового death metal гурту з Німеччини SODOM! Гурт, чия музика вплинула на становлення багатьох блек-метал-команд кінця 1980-х - початку 1990-х років. У Києві SODOM презентували як свої старі хіти, так і пісні з нового альбому
20 мая 2017 - Украина готовится к самому большому Дню Уличной Музыки!
25.03.2017 - [анонс]День Вуличної Музики
Суть идеи проста - ежегодно в третью субботу мая сотни исполнителей самых разнообразных музыкальных стилей и направлений выходят на улицы своего города, чтобы наполнить его звуками всевозможных музыкальных инструментов, голосов, радостью и добром. В Киеве с 12:00 до 22:00 будут активны одновременно на 9 локаций
Marakesh: «Для нас «свой стиль» - это главный стержень»
23.03.2017 - [интервью]Маракеш
Marakesh о своем, после пятилетнего перерыва, возвращении, новых песнях, предстоящем большом сольном концерте в Sentrum и о «мертвом рок-н-ролле»

Океан Ельзи - Без меж
[2016]
Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій. Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам>>>
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Пси
[2016]
Традиційно інтелектуальні, стьобні тексти які Сергій Жадан наспівує, чи вірніше начитує під бадьорий ска-панк. «Пси» - як третій сезон знайомого серіалу, якщо ви вже знайомі з їх творчістю, тоді приблизно знаєте, що почуєте>>>

Океан Ельзи - Без меж

[ 07.08.2016 ]

Океан Ельзи

Від самого початку гурт «Океан Ельзи» виглядав привабливо не лише завдяки яскравій творчості. Свідомо чи ні, більшості слухачів завжди подобалося ще й те, як там, у їхній «океанівській» команді, все злагоджено працює. Багатотисячні продажі альбомів, успішні соціально-політичні акції, розкішно організовані концерти — все це привертає увагу не гірше за якісну музику. Зрештою, й дотепер вистачає одного пальця руки, аби перерахувати вітчизняні гурти, що збирають стадіони й невимушено почуваються на самісінькій верхівці транснаціонального шоу-бізнесу.

На жаль, ділова активність не лише допомогла команді міцно стати на ноги у фінансовому сенсі, але й підклала свиню — чи то, принаймні, невеличкого підсвинка — в творчому. «ОЕ» усе частіше стали розглядати як соціальний та шоу-бізнесовий феномен, не приділяючи належної уваги його музиці. Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій.

Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам. «Локальні» для гурту інновації починаються просто з обкладинки. Вперше в історії «Океану» для оформлення альбому було використано картину. Її автором є молодий художник Мітя Фєнєчкін, знаний ілюстратор платівок андеграундних музичних формацій. Двері, що ведуть у безмежність, викликали обурення в дизайнерському середовищі схожістю з обкладинкою диску російського гурту Amatory. Втім, у виконанні Фєнєчкіна той самий сюжет виглядає  оптимістичнішим і має ледь не протилежне емоційне забарвлення. Тож йдеться радше про «ідеї, що вирують у повітрі», ніж про свідомий плагіат.

Під обгорткою приховується низка ноу-хау, що є вагомими для загальноукраїнської музичної індустрії. За часів розквіту вітчизняної незалежної сцени та масово доступних засобів виробництва музики «Океанові Ельзи» все складніше здивувати слухача тим, чим команда особливо полюбляє його дивувати — якістю запису та відповідальним підходом до його продюсування. Проте їм знову вдалося і те, й інше. Приємно, що задля цього учасникам гурту не довелося ані їхати до студії в Бельгії, ані робити майстеринг у США.

Якщо колись в якості наочного посібника з вивчення прийомів студійного виробництва можна було використовувати «океанівську» «Суперсиметрію», то наразі «Без меж» зайняв позицію платівки-еталона для перевірки якості роботи звукорежисерів, аранжувальників та саунд-продюсерів. Звісно, попередник нового альбому, диск «Земля», запис якого очолював британський спеціаліст Кен Нельсон, також мав цілком доросле звучання. Та при цьому постійно доводилося ловити себе на думці, що, наприклад, трек «Стіна» з тої ж платівки звучить більш потужно у відеоверсії, над звуком якої працювали вітчизняні спеціалісти. І справа була не лише в тому, що «кліповий» варіант треку записували під час драйвового концерту, а партії гітари на ньому виконував вже не ліричний Петро Чернявський, а більш «жорсткий» Владімір Опсеніца. Просто в Україні є люди, що вміють «робити серйозний звук.

Вкотре над платівкою «ОЕ» чаклував вітчизняний гуру саунд-продакшну Віталій Телезін. А от серед його партнерів-співпродюсерів вперше опинилися вищезгаданий Опсеніца та — увага! — сам лідер «Океану» Святослав Вакарчук. І якщо Владімір у рідній Сербії спродюсував низку андеграундових релізів, то в продюсерській дискографії Вакарчука, за великим рахунком, був лише один — хоч і дуже вдалий — альбом, зроблений для співачки Христини Соловій. Проте, маючи понад двадцять років студійно-концертного досвіду за плечима та двох першокласних профі у якості компаньйонів, Святослав міг бути впевненим у тому, що не припуститься фатальних помилок.

Певно, що не в останню чергу саме завдяки участі Вакарчука у продюсуванні «Без меж» «Океани» повернулися до милій вуху їхнього прихильника «гігантоманії». Поруч зі Святославом не було Кена Нельсона, що міг би спинити його фантазію ввічливим, але суворим: “No, just like that”. Тож на зміну гранично прозорим аранжуванням платівки «Земля» знову прийшли симфонічні оркестри космічного масштабу («Мить», «Не твоя війна»), насичені партії духових інструментів («Життя починається знов»), багатошарові бек-вокальні секції («Віддай мені свою любов», «Не йди», «Еверест») та ненав'язливі, але численні елементи саунд-дизайну й сучасного електронного продакшну.

Просто диво, як Віталію Телезіну та його колегам вдалося зміксувати все це таким чином, що фонограми звучать не лише щільно, але й дуже розбірливо. У багатошарових аранжуваннях помітно найдрібніші нюанси, на кшталт «салату-нарізки» з вокалу Вакарчука у пісні «Не йди», що причаївся десь у хащах ритмічних синтезаторів та ефект-процесорів. При цьому запис аж ніяк не звучить «чистенько». Ми маємо справу зі щільним рок-н-рольним саундом, з притаманними йому «аналоговою теплотою, драйвом та качем». Та під це хочеться не лише скандувати гасла й «ковбаситися». Диск хочеться слухати, хочеться смакуючи дрібні нюанси композицій.

Щодо пісень, «Океанам» не зраджує вміння створювати хіти, що є зрозумілими для найширшої аудиторії. Ті, хто не полишає корисної звички слухати альбоми від початку до кінця, ризикують «залипнути» вже на першій композиції «Віддай мені свою любов» і, ротуючи її в плеєрі по колу, так і не дістатися другого номеру платівки. Про пісні Святослава писали колись, що вони звучать, наче «секс під музику Вівальді». А  Владімір Опсеніца під час онлайн-презентації «Без меж» надав характеристику першому трекові одним словом: «Пристрасть». Добрі люди! Який там Вівальді! Яка там «пристрасть»! Все це звучить аж надто цнотливо!

Не будемо вдаватися до розгорнутих порівнянь настроїв інтродуктивного «бойовика» з науково-фантастичними короткометражними стрічками надпопулярного жанру. Зазначимо лише, що жінка, який присвячують подібні хіти, приречена на те, аби потерпати від заздрощів з боку прихильниць гурту.  Просто диво, скільки дурної енергії може вкласти команда досвідчених рок-н-рольників у чотири гітарні акорди, хрипкий вокал а-ля посивілий Джоні Кеш та, скажімо так, лаконічне соло, що його за примхою Музи зіграв сам фронтмен!

«Віддай мені свою любов» є настільки ж точним описом «тіньового» боку кохання, наскільки майстерним гімном його найсвітлішим проявам є пронизлива фінальна пісня «Без меж». Неквапним ритмом та соковитими програшами Мілоша Єліча на органі Хаммонда вона нагадує чарівну баладу Lalena у виконанні Deep Purple. Барабанщик Денис Глінін тут також на висоті. Прості та ефектні шафлові партії, що їх майстерно вдається виконувати Денисові (варто переслухати хоча б стареньку «Сонце сідає» в будь-якій версії, студійній чи концертній), разом з благальними інтонаціями вокалу Вакарчука гіпнотично прохають ліричну героїню пісні змінити гнів на милість. І вже вкотре для слухача очевидно, що героїня не витримає гіпнозу такої потужності і змінить все, як слід.

В обрамленні Тіней та Світла — вибух емоцій стадіонного масштабу. Вони варіюються в досить широкому діапазоні: від меланхолії етно-синті-попу «Не йди» до життєрадісного гедонізму «Життя починається знов», від вогнедихаючої дилогії з пісень «Джерело» й «Сонце» до громадянського міні-циклу, що починається розкішно оркестрованим варіантом майже бардівської пісні «Мить» і завершується «ударною» присвятою загиблому лідерові гурту «Скрябін» Андрію «Кузьмі» Кузьменко «Хтось в небо летить», де так само, як у найкращих піснях «скрябонутих», домінують синтетичні клавішні пасажі.

«Еверест» — одна з найпотужніших речей платівки, найбільш гітарний трек альбому. Денис Дудко, що після виходу альбому «Міра» чомусь почав приховувати власну кваліфікацію «просунутого» бас-гітариста, дозволив, нарешті, власному інструментові виконати ключову роль у композиції. Басовий риф перегукується із гітарними партіями Опсеніци майже так само, як «спілкувалися» бас та гітара під час довжелезних концертних імпровізацій славнозвісних Red Hot Chili Peppers на початку нульових. Коротеньке вібруюче соло Опсеніци, в свою чергу, нагадує емоційні пасажі екс-гітариста «Перців» Джона Фрусчанте — щоправда, в дещо стриманому та більш охайному варіанті. «Еверест», до речі, є однією з небагатьох можливостей в альбомі насолодитися сольною грою Владіміра. Левову частину гітарних імпровізацій він залишив для концертних майданчиків. Тож якщо «Океани» наважаться на випуск концертної версії «Без меж» за результатами світового туру — там, певно, буде, що послухати.

Погоджуючись із зауваженнями критики, нову платівку Святослава та його колег навряд чи можна віднести до агресивно-революційних подій у музиці. Проте «Океан Ельзи» завжди був серед прихильників оксамитових музичних революцій. Не ставлячи з ніг на голову уявлення публіки про традиційну пісенну форму, він ледь не кожним своїм альбомом вперто підвищував планку якості роботи в добре відомому жанрі рок-музики. Платівка «Без меж» — яскравий доказ того, що гурт крокує в ногу з часом, не пасе задніх і, не переходячи до категорії почесних ветеранів рок-н-ролу, продовжує лишатися серед тих, хто активно демонструє зразок правильної творчої поведінки амбітній молоді.

Звісно, можна говорити ще й про те, що «Океанам» варто було б ризикнути й дослідити інші, позарокові, музичні території — тим більше, що «Без меж» демонструє неабиякий потенціал команди для того пошуку, скажімо, в напрямку синті-попу. Що, попри демонстративний оптимізм та стадіонність пісень Святослава Вакарчука в них аж від альбому «Янанебібув» відчувається присмак неподоланної меланхолії, яку навряд чи можна приховати за поняттям «філософської пісні». Що крізь звичний для «Океану» потік абстрактно-емоційної лірики усе частіше проривається справжня зріла поезія, над інтенсивним розвитком якої варто було б активніше працювати аж до тотальної відмови від простих, хітово-орієнтованих, текстів... Та це, певно, була б зовсім інша розмова.

Трек-ліст:

1.  Віддай мені (Свою любов)
2.  Не йди
3.  Джерело
4.  Сонце
5.  Мить
6.  Не твоя війна
7.  Еверест
8.  Хтось в небо летить
9.  Життя починається знов
10. Осінь
11. Без меж

Антон Бєссонов («Тім Талер»)


© www.rock.kiev.ua



Читать в архиве по теме 23:
 
Новости
Теги
27.05.2016
Интервью
Лидер группы «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук живёт в бешеном ритме мегазвезды рок-н-ролла. Интервью по поводу выпуска девятой номерной пластинки «океанов» он давал в собственный День рождения.
20.04.2016
Видео
«Не йди» є синглом з дев’ятого альбому ОЕ, над яким сьогодні працюють музиканти гурту. Прем'єра кліпу відбулася на офіційному каналі групи в YouTube. Основні зйомки проходили в Грузії. А от кадри за участі ОЕ знімали в Україні, під Києвом
07.12.2015
Видео
Я не дуже часто розказую про те, як писав свої пісні ... Але «Мить»- особлива пісня... Її історія важить для мене не менше, ніж сама пісня... А може й більше... Лютий 2015 року... Новини зі Сходу надходять зі страшними цифрами поранених та загиблих. А за кожною цифрою - чиєсь життя, чиясь доля
23.09.2015
Интервью
В заключительной части интервью Милош Елич продолжит рассказ о сотрудничестве с музыкальными артистами вне рамок «Океана Ельзи», поделится своими наблюдениями за методами работы различных саунд-продюсеров и некоторыми психологическими «фишками», которые помогают создать в студии комфортную рабочую атмосферу
17.09.2015
Интервью
Милош Елич производит впечатление человека, глубоко влюблённого в музыку. В награду за настоящую любовь к своему делу Милош получил возможность заниматься музыкой на самом высоком уровне. Немногие украинские звукоинженеры и саунд-продюсеры могут похвастаться богатым опытом сотрудничества с симфоническими оркестрами, участием в записи масштабных джазовых проектов



Купил билет - помог сайту:
Электронный билет
вверх
 
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua