Тема українського радіоефіру відверто невдячна. Вкотре про неї згадувати - майже так само, як про відсутність у нас свободи слова чи інших демократичних атрибутів.
Мовляв, говорили-балакали, сіли та й написали відповідну резолюцію, заяву чи рішення зі стовідсотково правильними й актуальними словами. Від яких майже нічого не змінилося, бо такі вже в нас країна, народ, менталітет. Усе правильно, але всі згадані мають властивість змінюватися, хоч і повільно. Або швидше - залежно від зовнішніх чинників. Хто не вірить, хай згадає колись шалено популярний фестиваль сучасної української пісні «Червона рута». У хіти його перших переможців несподівано закохався широкий загал, їх крутили всі українські
Часи змінилися. Сьогодні вітчизняний ефір говорить, співає або голосить мовою північного сусіда. Російські радіостанції активно й агресивно ведуть мовлення на території України, завантажуючи слух її мешканців російським, звичайно ж (!), музичним продуктом. Переважно неякісним. Смаки вітчизняних радійників не відрізняються від музичних уподобань їхніх московських колег. Катю Лель, «Рукі ввєрх!» чи Аллу Пугачову ви почуєте на «Руском Радіо» і «Шансоні» так само часто, як на вітчизняних «Столиці» чи «Люксі». А «Кому вниз» чи «Вій», Тараса Чубая або Славка Вакарчука, «Мандри» чи «Тартак» - не почуєте взагалі або дуже зрідка, - як і чимало інших українських гуртів і виконавців (багато з них мають
Чому маємо те, що маємо? Вкотре, хоч незайве, згадаємо про непатріотичну владу, яка давно випробовує на живучість наших музикантів і не переймається такими дрібницями, як забезпечення виконання законів, виховання молоді тощо. Обуримося відверто цинічним заявам відповідальних працівників численних FM про «неформат» української музики. Відтак не здивуємося невибагливості масового слухача, якому «нравітся блатний музон» і заклик «целуй мєня вєздє». Так уже влаштована масова свідомість: вона призвичаюється до зомбування через вуха і проковтне все, що у них заллють. На цьому тлі банальним, хоча від того не менш актуальним, є аргумент про те, що чужоземний маскульт формує таку ж чужу, не свою, свідомість. Надто тоді, коли споживачеві маскульту не залишають можливості вибору. Не заперечуватиму, що чимало «надцятилітніх» чи й старших в Україні впевнені: саме російська
Наразі ж бачимо картину вельми невтішну. Навіть у традиційно українськомовних реґіонах - Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині чи на Буковині - ведучі радіоефіру, хоч із русизмами, але розмовляють державною, натомість музика - на 99 % московського виробництва. У Чернівцях, колисці вітчизняної естради, наші пісні транслює єдине радіо «Буковина». Воно здійснює мовлення заледве дві години щодня.
…У якийсь момент хтось переплутав український радіоефір із, даруйте, унітазом. Забуваючи, що свідомість слухача - не одиниця сантехніки, хай і дуже потрібної у господарстві.
Людмила ПУСТЕЛЬНИК
Джерело: slovo.prosvita.com.ua
Многие годы ведутся дебаты о необходимости выполнять закон Украины про 50 процентов национального продукта в эфире радиостанций. Ни к чему не существенному это не приводило, поскольку половина радиостанций работает по московским плэй-листам. Долгое время программные директора радиостанций не хотели ставить бесплатно украинскую музыку в эфир, предпочитая поставить российский продукт шоу-бизнеса.
Украинские исполнители обвиняют телеканалы в том, что они, нарушая законодательство, не предоставляют им положенных по закону 50% эфира, заполняя его иностранной музыкальной продукцией. В этой связи между ними новый всплеск взаимной неприязни - «неформатные» исполнители не могут пробиться в эфир сквозь жесткие критерии телекомпаний.
Автор і натхненник поп-групи Ampula Seven, блек-метал команди Haissem і формації Sunset Forsaken, про те, що внутрішня потреба у творчості важливіше зовнішніх стимулів