Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Вся РОК-Украина
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Нашлось...
АФИША:
27
августа
2017
ОБЗОРЫ:
ИНТЕРВЬЮ:
 Добавить группу - обновить информацию
Тартак
ВКонтактеYouTubeLast.FMLiveJournal [блог]

Тартак

ЧАСТИНА ПЕРША
(писана Сашком Положинським, спеціально для журналу «Екстрім»)

Жив у Луцьку, займався різними справами - вчився, гуляв, читав, бавився, слухав музику. Різну музику. Дуже різну музику. І завжди намагався випертись на сцену, мене так до неї тягнуло, що було все одно що робити, аби на ній. Кілька років носився з ідеєю створення власного музичного проекту, але все якось не складалося. Натомість складалося з іншим - був капітаном команди КВН, ведучим радіопрограм та концертів, диск-жокеєм місцевих нічних клубів, ну, і там все таке інше. Трохи співпрацював з нашими командами «Мухи в чаї» та «Макаров & Петерсон», але ж в кожному лобі світиться своя зірочка, тому хотілося мати щось своє (є-є-є!). Отож, ганяв у пошуках музикантів-однодумців по цілому Луцьку (до речі, обласний центр Волинської області), але нікого не знаходив. Мабуть, відсутність музичної освіти, слуху та голосу відлякувала від мене всіх, навіть справжніх панків.

Однак прийшла золота осінь 96-ого (ого!), коли почало, що називається, перти. Причому, поперло конкретно. Спочатку вдалі виступи нашої команди КВН на всеукраїнських фестивалях, потім, взагалі, абсолютно випадково отримав першу премію в жанрі сатири і гумору фестивалю «Перлини сезону», куди, до речі, теж потрапив абсолютно випадково. І от, саме в момент знаходження на гребені хвилі, пропливаю (взагалі-то, проходжу, але йду, немов пливу) повз наш БК (будинок культури) і раптом в очі мені кидається (мало не вицарапало!) оголошення, що всі модні й талановиті персонажі мають можливість проявити себе на фестивалі «Червона Рута» і все, що для цього потрібно - три пісні та заявка на участь.

Спокуса була величезною! По-перше, цієї осені мені дуже щастило, навіть з того боку, з якого не чекав. По-друге, мені завжди хотілося бути модним і талановитим. І по-третє, пісень в мене було більше, ніж (виделка, ложка) три (чотири!). Отож, десь в глибинах сірої речовини одразу визріває ген (-еральний, -іальний, -італьний тощо) план (План, а не Марі Хуана!), який почав реалізовуватись того ж вечора. Кілька годин в товаристві словника - і ось, із двох десятків претендентів на назву нового вічно молодого і перспективного проекту, залишається тільки один - «Тартак». Тартак - маловживане українське слово, означає «лісопилка», тобто, щось енергійне, рухливе, шумне та ще й ріже по живому. До того ж гарно звучить і гарно пишеться (на замітку художникам графіті).

З назвою визначились, тепер лишались дрібниці - знайти путніх людей, які б хотіли і могли стати учасниками «Тартака». А таких людей не було. Принаймні, таких людей не було серед музикантів - одні хотіли, але не могли, інші могли, але не хотіли. Щоб не гаяти марно часу і не прогавити потрібного моменту, вирішено було для початку подати заявку на участь. Коли почав її заповнювати, виявилось, що потрібно вписати кількість учасників гурту та ще й кожного поіменно. Ось тобі й маєш - вскочив у халепу! Довелося імпровізувати. Оскільки «Тартак» націлився на категорію «сучасної танцювальної музики», то й до списку потрапляли люди, які вміли танцювати (як мені здавалося). Першим вписав себе (ну, це нібито мій проект, до того ж, коли я танцював, скажімо, десь на дискотеці, на мене завжди тикали пальцем і дивились, як на хворого). Другим вписав Васіка, з яким на той час мав багато спільних інтересів та велику різницю у віці. Третім вписав хлопця, з яким був мало знайомим, але чув від людей, що він гарно танцює різні там брейк-денси та хіп-хопи (з тих пір, до речі, його вже й не бачив і він, бідолаха, й досі не знає, що колись був віртуальним членом «Тартака»).

Тепер починалося найважче - потрібно було знайти аранжувальника, який би наважився втілити в музиці мої антимузичні фантазії. Після довгих пошуків, марних обіцянок і невдалих спроб, у Луцьку я, нарешті, такого не знайшов. Вже думав, що доведеться «Тартаку» помирати майже ненародженим, але, на щастя, за три дні до відбіркового туру «Червоної Рути» знайшовся сміливець у Рівному (до речі, обласний центр Рівненської області), який за мої гроші готовий був зробити все, що моя душа забажає (звісно, в музичному плані). Моя душа забажала і ось, позичивши в батьків необхідну суму, в результаті безперервної восьмигодинної роботи, за два дні до відбіркового туру, отримую три фонограми на три пісні - «Пісня вже не про кохання», «Неземна?» і «О-ля-ля»  (хороші були фонограми, шкода тільки, що поспівати нам під них майже не довелось).

Весь наступний день, тобто напередодні луцького відбіркового туру фестивалю «Червона Рута», пройшов у марних спробах відшукати всіх трьох учасників «Тартака», зібрати їх докупи і ощасливити звісткою про те, що вони учасники. Однак, вдалося знайти тільки Васіка (випадково, десь на півдорозі від уроку до уроку), який не став від того особливо ощасливленим, але без вагань погодився на співпрацю. Так ми стали дуетом (здається, в «Камасутрі» такої позиції немає).

Того ж вечора (це була п'ятниця, здається, 3-го грудня) «Тартак» зібрався на свою першу репетицію. За час репетиції ми з Васіком встигли зателефонувати до всіх друзів, приятелів та просто знайомих і запросити їх на свій завтрашній дебют. Як згодом виявилось, репетиція була дуже вдалою, бо під час «Тартакового» виступу на відбірковому турі, незважаючи на те, що ми й тексти забували, і в музику не попадали, зал був ущерть заповнений нашими прихильниками, які, не маючи й зеленого поняття, що то за «Тартак» такий, танцювали, верещали і навіть підспівували так, ніби це їх найулюбленіший проект. Мабуть, тому ми й потрапили до фіналу, дякую всім за підтримку!

Через деякий час запросили «Тартак» у школу-майстерню «Червоної Рути», де за два тижні наполегливої роботи з нас, простих українських хлопців, мали зробити непростих українських зірок. Приїжджаю до Києва (до речі, столиця України), поселяюсь в шикарний гуртожиток десь на краю землі, тобто в Ново-Біличах (хто знає, той зрозуміє) і починаю потроху перетворюватись на зірку. Перетворення почалося з того, що керівництво «ЧР» забракувало мою пісню «О-ля-ля»  за бездарний текст. Натомість запропонували іншу пісню з ударним текстом, з якого досі пам'ятаю шикарний вислів «зафакані кацапи». Але, на жаль, я вже трохи перетворився на зірку, тому при всій моїй повазі до «зафаканих кацапів», таке гидоття співати відмовися. Потім довго доводив із піною на вустах, з потом на чолі та з кров'ю у венах, що в «О-ля-ля»  текст дуже непоганий, навіть трохи прикільний, був дуже красномовним і переконливим, тому за якихось дві-три години змістовної розмови всіх переконав і «О-ля-ля»  нам співати дозволили (!!!!!).

Далі - краще. Виявляється, на дві наші інші пісні - «Неземна?» і «Пісня вже не про кохання» - ніяк не порадившись з нами, вже зробили нові аранжування. Ці аранжування були дуже непогані, чітко витримані у трансовій естетиці, з прямими бочками та різними віртуальними заморочками. Нам це дуже сподобалось, особливо з огляду на той факт, що ми розраховували на жорсткий брейк-біт. До того ж в пісні «Неземна?» трохи підчистили текст, замінивши «палітру» на «півлітру», а «енергію вітру» на «енергію спирту». Від щастя «Тартак» у повному складі опинився на сьомому небі, тому дирекція «ЧР» знову вирішила аранжування переробити, а текст «Неземної?» не змінювати. Далі - ще краще. Коли нові аранжування були на стадії завершення, раптом дирекцію «ЧР» осяйнула ген (дивись вище) думка, що зміст «Пісні вже не про кохання» зовсім не стьобний, а текст «Неземної?», взагалі, стилістично занадто схожий на вірші Лесі Українки, тому не молодіжний і не сучасний. Отож, в терміновому порядку вирішено було ці дві пісні замінити на інші, написані колись для репертуару панкового гурту «Макаров & Петерсон», - «Подаруй мені кохання» і «Божевільні танці». Саме завдяки цим дирекційним думкам, а також продюсерським діям Дмитрика Прикордонного, підтанцьовочкам балетика «DFC» і аранжуваннячкам Андрійчика Салєхова та Олександрика Слуцького, нам вдалося стати лауреатами 1-ї премії в жанрі танцювальної музики фестивалю «Червона Рута - 97», дякуємо їм всім!

Однак, деякі недоброзичливі люди заявляють, що цю високу нагороду ми отримали тільки завдяки нашим ідіотським (форма не завжди відповідає змісту) зачіскам. Так ось, щоб зняти з себе всю відповідальність, категорично заявляю - ці зачіски ми зробили абсолютно випадково! Я довго думав, думав, а потім придумав, зробив, побачив і злякався. А Васік просто невдало сам себе підстиг…

Після «Рути» почалась величезна смуга неприємностей. Якісь «стурбовані батьки» написали лист на ім'я Президента, що такі групи, як «Тартак» (і деякі інші) згубно впливають на нашу цнотливу українську молодь. Внаслідок цього нам певний час забороняли виступати на відкритих майданчиках і на державних концертах в Києві. У діло втрутився тато Василька, який звинуватив мене у більшості смертних (і безмертних) гріхів, заборонив Васіку займатись «Тартаком», а мені - спілкуватись з Васіком. Це було дуже неприємно і образливо, бо хоч «Тартак» і страшненький зовні, всередині він милий і привабливий - ми з Васіком не пили, не палили, не вживали наркотиків, не займались сексом з чоловіками, навіть, м'яса не їли. В решті решт, на додачу до всіх неприємностей «Тартак» ще й зв'язався з одним не дуже порядним продюсером, що остаточно вибило з колії. Почалася кома.

Друге дихання з'явилось з приходом нових людей (прийшли вони в грудні 97-ого)  - це Андрій, який грає на клавішних, і Андрій, який грає на гітарі. З першим ми колись грали в КВН, з іншим грали в групі «Мухи в чаї». Тепер «Тартак» став став менше скидатися на проект і більше на групу. Самі пишемо пісні, самі робимо аранжування (чесно кажучи, трохи допомагає Фагот з «ТНМ Конго», але зовсім трошки), самі граємо, самі виступаємо. Зараз активно працюємо над тим, щоб якось зафіксувати результати трирічного існування і з новими силами піти на новий виток. От тільки зафіксуємо і підемо, далеко підемо, далеко-далеко… Хто хоче - може йти разом з нами, адже наша музика саме для таких - для молодих, для модних, для відв'язаних, невсидючих і трохи божевільних. Далі буде…

ЧАСТИНА ДРУГА
(писана Настею «Противнюкою» та Настею «Дитятком», спеціально для офіційного сайту гурту «Тартак»)

А далі дійсно було, та було ще й як! За ті роки, що пройшли від легендарної «Червоної Рути-97» і аж до теперешніх часів, мало хто не чув про гурт «Тартак». Але, щоб дійти такої «критичної» ситуації, Сашку Положинському та друзям треба було пройти крізь неміряну кількість подій, перезнайомитись із величезною купою народу та, звичайно ж, витратити жахливу суму грошей (а куди зара без них, скажіть?), щоб ми мали те, що маємо.

Персонаж №1 - Васік.
Коротка довідка: Васік - екс-учасник «Тартака», який змушений був залишити гурт через конфлікти зі своїм батьком. Зараз живе та навчається в Києві та є безумовним спецом із графіті.

На той час, а був то лютий-березень 1998-ого, тартаківці сумовито їздили по країні втрьох (у складі туру переможців фестивалю «Червона Рута»), несамовито стрибали з гітарою під повні мінуси та чекали знаків фортуни. Але тур закінчився, останній виступ із Васіком відбувся в Тернополі на фестивалі «Нівроку», на відкритих майданчиках Києва досі не дозволяли виступати, в Луцьку конкретної роботи не було, а знаки так і не з'являлись. Аж поки…

Персонаж № 2 - «12-2».
Коротка довідка: «12-2» = 10, або ж культовий український хіт-парад на радіо «Промінь».

Тартаківці знемагали від байдикування, аж поки Сашка не запросили працювати ведучим «12-2». На цей раз у ролі фортуни виступили Сірик, з яким зналися ще до «Рути», та «ТНМКонго», з якими потоваришували в рутівському турі (під час самого фестивалю, який проходив у Харкові, «Танки», зрозуміло, не жили в готелі разом усіма учасниками, а Фагот, взагалі, держіспити складав). Фоззі, що вже на той час мав із хіт-парадом тісні дружні стосунки, порадив Сашка на роль ведучого. Угоду було укладено і Положинський переїхав до Києва. Тоді з'явилась третя фортуна на ім'я Олексій Яковлєв - продюсер «Танків», - який запропонував взяти під свою опіку ще й «Тартак». «Тартак», звичайно ж, з радістю погоджується. Таким чином утворився безсмертний альянс ТаТаТа - «Танок» та «Тартак» (і через те ці два гурти постійно плутають непосвячені люди, що посвячених постійно бісить). Що стосується продюсера, то він одразу ж кинувся виконувати свої обов'язки - мутити для «Тартака» можливість писатись на студії безкоштовно. Ця безкоштовність мала відповідну якість через постійні відміни та переноси записів, а ті 9 пісень, що вийшли в результаті, вирішено було покласти на поличку та нікому не показувати - соромно. Рівень треба було піднімати. І підняли його за допомогою…

Персонаж №3 - Фагот.
Коротка довідка: Фагот - духовий язичковий музичний інструмент або ж учасник гурту «Танок На Майдані Конго» та саунд-продюсер дебютного альбому «Тартака».

Отож ті записані 9 пісень хоч і не давали наявності альбому, але давали наявність концертних «мінусів», а значить і концертної програми хвилин так на 40. Тоді ж (десь так із травня 1999-го) починається більш-менш стабільний період концертування. Власне тоді фортуна-Фагот прослухав альбом, похитав головою, поколупався в своєму комп'ютері і наклав на «О-Ля-Ля», де кожен барабанчик був дбайливо від руки настуканий тартаківськими музиками, невеличкий луп. І пісня зазвучала по-новому!… З тих пір тартаківці носять готові пісні Фаготу, а він їх вже до ладу доводить - такий собі майстер лакування виробів з дерева.

Персонаж №4 - Валік.
Коротка довідка: Валік - хлопець з Нововолинська, знайомий з «Тартаком» ще до його створення. Тоді він валив «дезняк», згодом - дуже важкий хард-кор (цікаво було б на хаєр подивитися). Своє нове обличчя Валік проявив на відбірковому турі «Червоної Рути-99», де завалив якийсь гітарний брейк-біт, щось таке, як в «Methods of Mayhem»… А тепер валить вертушки на лісопилі.

Ще на тому відбірковому турі «Рути» він показав себе як кайфового, рухливого, стьобного та крикливого хлопця (хоча другий хлопець-вокаліст трохи гальмував та псував загальне враження від гурту). Тож за порадою Оксани Попович вирішено було запросити Валіка до себе, аби він там у Нововолинську «зовсім не пропав». І запросили. І він прийшов - у якості кандидата на посаду ще одного вокаліста гурту «Тартак». Але щось там не пішло, бо Валікові структура тартаківського тексту не зовсім підходила, і як другий вокаліст він не відбувся. Та Валік від природи, мабуть, впертий і просто так не здається. Він поїхав додому та «пішов в андеграунд», щоб за рік повернуться з касетою із записом «О-Ля-Ля», на який прописав власний скретч. З'ясувалось, що він так засвоїв диск-жокейську справу, що тепер є справжнім майстром скретчингу. Лісопильники дружньо закивали головами - так з'явився Валік. І був то рік 2000. А нам поки що треба розібратися з 1999 роком.

Персонаж №5 - «О-Ля-Ля».
Коротка довідка: «О-Ля-Ля»   - вираз, що висловлює здивування / обурення / захват / занепокоєння і т.д.  у французів (щось на кшталт нашого «Здуріти можна!») або пісня гурту «Тартак».

Як ви вже зрозуміли, ця пісня просто всюдисуща. В Біблії спочатку було слово, а в «Тартаці» - «О-Ля-Ля».  Влітку 1999-го року Сашко, знову ж таки за протекцією «Танків», починає працювати ведучим на Biz-TV. «12-2»  на той час вже закрився, «Русскіє Горкі» ще не почались, а їсти щось треба було. Хоча зарплатня на телебаченні була досить маленькою, та це допомагало з розкруткою, особливо коли за кілька місяців з'явився перший кліп гурту. Процес пошуку режисера тривав дуже довго, тартаківці зустрілися з силою- силенною народу: молодого та немолодого, досвідченого та недосвідченого, потенційного та непотенційного. Всю весну та літо хлопцям морочили голови - щось обіцялось, відкладалось, переносилось, коли в жовтні терпець урвався та гуртом було постановлено йти до Віктора Приходька. «Скільки грошей?» - оперативно поцікавився Приходько. «Стільки» - відповіли лісоруби. «Гаразд. Буде те і те». Ідей щодо сюжету відео була ціла купа, але виявилось, що з таким бюджетом та купа буде тривати секунд п'ять. Отже зупинились на простішому, але зовсім не гіршому варіанті - добро-зло, біле-чорне, янголи-чорти, кефір-віскі… кхе-кхе. Результат ми бачили на власні очі у грудні на Biz-TV, звідки кліп перекочував і на інші канали. І тоді починаються…

Персонаж №6 - «Кожнетіло».
Коротка довідка: «Кожнетіло» - «Everybody» - хіт американського бойз-бенду або гімн молодих українських бі-боїв.

…Починаються часи під назвою «Друга Велика Пруха Тартака». По-перше - пишуться нові пісні. По-друге - в травні 2000-го року (не без підтримки мистецького агенства «Арт-Велес» та ЦРМС «ХХІ століття для України») починається новий період більш-менш постійних концертів. По-третє  - в гурті з'являється той самий персонаж з пункту №4 на ім'я Валік. По-четверте  - дружба з freestyle.com.ua, які роблять перший офіційний сайт групи. По-п'яте  - знайомство з командою NENZA та їхніми соратниками. По-шосте - Оленка організовує «Тартак-клуб», і в результаті на концертах з'являється голосиста команда підтримки, як у справжніх баскетболістів. По-сьоме  - зав'язується дружба з Тімом, а отже - і з журналом «Екстрім». По-восьме - Сашко та Фозз ведуть радіопередачу «Бруклінські Пиріжки». А по-дев'яте - виникла ідея пісні «Кожнетіло». І тоді все почало накладатись одне на одне - пісня, що зводиться в рекордно короткі терміни, другий «Стріт-болл» в Києві, на якому має виступати Тартак та отримувати за це певні гроші, ті гроші, що складають певний бюджет для кліпу, зйомки самого кліпу на «Стріт-боллі», подвиг режисера Ігоря Іванова та оператора Віктора Черкасова, танці від «DFC», «No Name Crew» і ще кількох бі-боїв-аматорів, ролики від Магіка, дошка від Червінського та «Кожнетіло», заради якого це все власне і робилось. Як хтось щось зрозумів, то той молодець, а я ще раз речення перечитаю… Хоча на стрітбольні панувала така сама мішанина - Сашко вів концерт, потім біг зніматися в кліпі, потім співав, а потім знову вів концерт. Публіка, яка була перерахована трохи вище (та й не тільки вона), не гальмувала і відривалась під «Кожнетіло», як могла. І спромоглася до…

Персонаж №7 - «Гаряча Сімка».
Коротка довідка: «Гаряча Сімка» - хіт-парад української музики, створений теледепартаментом «Таврійських Ігор» у жовтні 2000-го року, який веде Пан К.

…До того, що в «Гарячій Сімці» на ICTV кілька місяців поспіль відбувалось протистояння «Тартака» та «ВІА Гри» за перше місце. Самі організатори програми були в культурному шоці, й це, мабуть, і був той останній раз, коли голоси ще дійсно враховувались. Як би там не було, але «Тартак» вже стали вважати не просто молодою перспективною командою, а молодою перспективною командою, яка себе зарекомендувала, що й підтвердилось на першому «Екстримізмі». А з «Сімкою» взагалі була цікава історія, бо вести її мав би Положинський. Пройшли проби, Сашко виявився першим претендентом, але керівництво вирішило, що він якось на сексапільну дівчинку, яка не завадила б програмі, не дуже схожий. Тому «по-бистрячку» знайшли дівчинку, а Сашка приставили до неї вчити… Розмовляти в ефірі. За півтора місяці зрозуміли, що окрім сексапільності нічого не буде, дівчинку поки що забракували, а Сашка знову запропонували в кадр. Але той вперся рогом, сказавши, що буде лиш тексти писати. Тоді взяли Кузьму, в якого і своя голова на плечах є. От тоді й почались…

Персонаж №8 - «Русскіє Горкі».
Коротка довідка: «Русскіє Горкі» - атракціон в парку розваг або програма від теледепартаменту «Таврійських Ігор», присвячена російській естраді.

…Почались «Русскіє Горкі». «Таврійським» від пана Сашка відмовитись не можна, бо ведучий потрібен, а його власний проект не візьмеш, бо по самолюбству б'є. Тоді сказали, що планується програма «Русскіє Горкі», що вести її буде, ох же цей мені плутаний шоу-бізнес, Росава і що треба знов писати тексти. З Росавою в останній момент щось не склалось, і «тимчасово» Сашко опинився в ефірі, бо програму треба було терміново рятувати. Але як відомо - тимчасова робота є найпостійнішою, проект тартаківця так і не відкрили, а заміни йому на «Русскіє горкі» так і не знайшли. Сама програма мала непоганий рейтинг, хоч виходила або дуже рано, або дуже пізно, а робота в ній не дуже напружувала. І головне, як це не банально, - платили гроші, які були дуже потрібні на той момент (хоча вони завше потрібні…) на запис дебютного альбому групи. Правда, імідж трохи псувався, бо для непосвячених то був «класний пацан в класній програмі з класною музикою». Хоча це було всього лиш використання російської попси для розвитку нашого перспективного гурту, за що українська нація, ховаючи хитрі посмішки, низько вклоняється лісорубам. Отож, з кінця 2000-го року розпочався тяжкий та виснажливий період запису альбому на студії «RRI». Особливо важким було народження на світ Божий пісні «Зимаматемачеха» у її альбомному вигляді.

Персонаж № 9 - «Зимаматемачеха».
Коротка довідка: «Зимаматемачеха» - післячорнобильський гібрид, що має вигляд великої снігової кулі, у яку повстромлюване бадилля. Зима - пора року, коли холодно, іде сніг і багато свят. Мати-й-мачуха  (Tussilago farfara - лат.) - лікарська рослина сімейства складноцвіті. Багатолітня трав'яниста рослина з повзучим підземним коренем.

Записуючи шедевр, відважним тартаківцям довелося пережити випробування святами, які треба було святкувати, справами, які треба було робити та купою усілякої іншої байди, але вони, не звертаючи уваги ні на що, все-таки записали пісню, звели її разом з Фаготом та Олегом Артимом з гурту «Фактично Самі»… І враз сталася неприємність на студії - зламався комп'ютер - і вся кропітка робота пішла нанівець. Тож гурт «Тартак» був змушений переписати ще раз своє творіння, щоправда, за їхніми словами, у новонародженого близнюка вже було менше тієї шаленої енергетики, яка так і пашіла від старшої сестри.

Персонаж №10 - День Святого Валентина.
Коротка довідка: День Святого Валентина - американське свято, на яке закохані посилають одне одного… пробачте - одне одному - великі червоні серця та їдять цукерки.

День Святого Валентина послугував точкою відліку для початку зоряного шляху такого хіта, як «100%-ний плагіат». Виконаний уперше на «Вечірці для закоханих», що відбулася у київському Палаці Спорту, він звернув на себе увагу не лише прихильників, а й режисера Віктора Придувалова, який запропонував на пісню знімати кліп. Гурт «Тартак», звісно, погодився і почав наполегливо збирати гроші, а так, як гроші мають здатність не йти до рук тоді, коли вони найбільше потрібні, то зйомку відео здійснили тільки через півроку. За цей час нескладні рядочки «Прокрутіть цю пісню по радіо…» вже надійно в'їлися у мізки кожного пересічного та непересічного українця, тож барвистий та нашпигований усілякими приколами відеокліп став величезним кремовим кренделем на вершечку торта слави пісні. В той час український слухач відчув непереборну потребу слухати більше, слухати краще і тоді, коли заманеться. До музичних магазинів потягнулися вервечки прихильників, які із жалібною мармизою вже навіть не питали, а просто благали: «Ну у вас є альбом »Тартаку«?». Але альбому не було, і тільки напередодні Нового 2002-го року у клубі «44» таки відбулася презентація двох нових дисків - другого альбому гурту «Танок На Майдані Конго» та дебютного альбому гурту «Тартак». Так, це сталося, «Демо_Графічний _Вибух» народився!

Персонаж №11 - «Демо_Графічний_Вибух».
Коротка довідка: Демографічний вибух - те, чого не вистачає Україні. Демографія - наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку. Демо - демонстрація можливостей. Графічний - очевидно, якось пов'язаний з графіті. Вибух - великий бум.

Насправді альбом був готовий вже наприкінці вересня 2001-го року, але затяжні переговори з рекордингом затримали день його народження на три місяці. Але як би там не було - шедевр побачив світ. Слухачі прийняли його на ура, та й самі тартаківці горді за своє дитя. Через місяць після виходу альбому почалася передвиборна кампанія, і гурт «Тартак» виступав у підтримку деяких партій, що, втім, не суперечило їхнім власним політичним поглядам. Серія концертів була дуже вчасна, як підтримка виходу альбому. Десять виступів у всіх регіонах України разом з такими любими публікою виконавцями, як «ТНМК» та «Океан Ельзи», додали солодку краплю до моря людського визнання. Навесні починається справді активне життя. Зйомка двох відеокліпів - «Божевільні Танці» з New Mix Studio та «Буча-Чака» з Юрієм Чайкою та Юрієм Морозовим, а також тур по Україні разом з такими відомими виконавцями як «Zdob Si Zdub» і «Touch And Go». Але українська публіка обирає своє, рідне, виплекане на золотому житі та під небесною блакиттю, то навіщо їй зарубіжні співаки? Тож гурт «Тартак» приймали надзвичайно добре, показуючи іноземним гостям усю широту та любов слухацької душі.

Персонаж №12 - Ритм-секція.
Коротка довідка: Ритм-секція - те, чого так бракувало «Тартакові».

У 2001-му році стається визначна подія - в гурті з'являється ритм-секція. Завдяки допомозі Льоши Сагомонова, теперішнього головного редактора журналу «Екстрім», двом хлопцям з Черкас вдалося вийти на «тартаків». Ці хлопці були вже не новачками у своїй справі, а професійною, гарно зіграною ритм-секцією. Зрозумівши, що перед ними постав Його Величність Шанс, хлопці хутенько записали на черкаському телебаченні відеокасету зі своїм музикуванням та передали її Сашкові Положинському… Так і з'явилися у гурті ще два нових персонажі - барабанщик та бас-гітарист. Саме з цього моменту гурт «Тартак» переходить на повністю живий звук, що дуже тішить і самих виконавців, і їх прихильників.

Персонаж №12 - Дімка. Коротка довідка: Дмитро - хлопчик з Черкас та з бас-гітарою

Персонаж № 13 - Кос.
Коротка довідка: Едуард - хлопчик з Камчатки та з барабанними паличками.

Літо 2002-го  - відбувається ряд виступів на престижних українських фестивалях - «Чайка», «Екстримізм», «Ялта», «Таврійські Ігри», «Перлини Сезону», «Коблєво», знову «Чайка»… За протекцією Тараса Чубая з «Плачу Єремії», «Тартак» має перший справжній виступ за кордоном - у Польщі - на фестивалі «Лемківська Ватра», де хлопців так гарно сприймає публіка, що вони вирішують виступити двічі. Все менше і менше української молоді при слові «Тартак» робить здивований вираз обличчя і питає «А шо це?». Гурт «Тартак» - популярний, гурт «Тартак» усі знають і слухають. Все частіше на концертах тартаківці виступають у ролі хедлайнерів, і ніхто зі слухачів не ставить під сумнів це право - гурт його дійсно заслужив… Далі буде…


Читать в архиве по теме 14:
24.05.2016
Видео
Перше, що можна констатувати – у Сашка Положинського багато друзів. Друге - борода зараз в моді, і третє – хоча це і не постановочне відео але гарантую, ще пісня не скінчиться, а ви вже будете посміхатись за компанію з відомими музикантами
04.04.2015
Фото
Рішення провести спільний виступ зявилось ще кілька місяців тому, після того як Riffmaster презентували спільний з Сашком Положинським, гостросоціальний трек «Земля». Режисер Віктор Придувалов запросив на концерт воїнів з АТО, обличчя яких ви бачите у відеороботі «Земля», та інших солдат
07.02.2015
Видео
Це відео про війну в Україні. Про те, як наша країна, наш народ, наші солдати відстоюють свою свободу, честь і незалежність, захищають свою землю від окупантів і терористів з Росії
31.07.2014
Новости
Месяц тому представитель МО Украины и обратился с идеей и просьбой написать песню для ребят, которые воюют в зоне АТО. Riffmaster поддержал инициативу, и совместно с Сашком Положинским, написал песню «Земля»
28.05.2014
Видео
«Майже на» - пісня з альбому Тартака 2010 року «Опір матеріалів». Враховуючи, що відео роблять зазвичай на нові твори, вибір пісні навіть не з останнього альбому є доволі дивним, але мабуть на то були свої причини
30.11.2010
Новости
Лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський дебютував як режисер. Співак відзняв інноваційне відео на нову пісню з альбому «Опір Матеріалів» під назвою «Моральний Секс». Положинському вдалося поєднати на одному екрані одночасно два відео, знятих одним дублем кожен, які взаємодіють між собою. В результаті нехарактерний для українського ринку відеокліп «Моральний Секс» претендує на звання унікального!
13.01.2010
Новости
Дорогі друзі! Ми неймовірно раді, що можемо усім вам, нарешті, представити «Опір Матеріалів» — новий альбом гурту Тартак!
23.11.2009
Новости
Про майстер-клас Сашка Положинського у клубі «Арт 44», участь у ньому присутніх та нову відеонарізку.
15.10.2009
Новости
14 жовтня Сашко Положинський оголосив про створення свого сольного проекту «СП» та презентував пісню «Виберіть мене» на своїй новій сторінці в Інтернеті.
20.08.2009
Фото
Музичний фестиваль Гніздо вже вшосте відгримів у місті Біла Церква. Проте, цього року яскраве і очікуване свято мало дещо гіркий присмак
 

Купил билет - помог сайту:
Электронный билет
вверх
 
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua