Twitter Facebook RSS
W
W
W
.
R
O
C
K
.
K
I
E
V
.
U
A
АФИША
РОК.энциклопедия
ФОТО.банк
ОБЪЯВЛЕНИЯ
ФОРУМ
КИЕВСКИЙ РОК КЛУБ
Авторская колонка
Привет, Гость!
Статус: н/д
Возможности: 0%

Начать поиск...
Избранное
19.8.2017
Киев, Труханов остров, оз. Бабине
Игорь Боголюбский
Александр Павлин (Мыр)
Виталий Асауленко
Олекса Змий
Последнее
16.08.2017 - [анонс]
Zucchero
Друг Стинга и Джо Кокера выступит в украинской столице с единственным сольным концертом 14 сентября во Дворце «Украина». В программу тура «Black Cat» войдут как новые композиции, так и бессмертные хиты Zucchero, благодаря которым его по сей день считают самым известным музыкантом планеты
16.08.2017 - [анонс]
Nebulae Come Sweet
З 14 по 16 вересня Nebulae Come Sweet відвідає Вінницю, Тернопіль та Одесу, а фінальною точкою туру стане виступ у Києві на 10-річчі Doom Over Kiev 14-15 жовтня
15.08.2017 - [анонс]
Повстанець
Вперше фестиваль «Повстанець» пройде біля Києва, але від того буде не менш драйвовим! Музиканти даруватимуть настрій і підсилюватимуть дух так, що вистачить до смаку усім відвідувачам заходу

Океан Ельзи - Без меж
[2016]
Нова платівка «Океану Ельзи» «Без меж» привернула до себе увагу критики здебільшого як суспільне явище. Мистецькі якості довгограю лишилися на периферії аналітичних публікацій. Між тим, «Без меж» може похизуватися низкою саме творчих цікавинок, на які варто звернути увагу як прихильникам «ОЕ», так і допитливим меломанам>>>
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Пси
[2016]
Традиційно інтелектуальні, стьобні тексти які Сергій Жадан наспівує, чи вірніше начитує під бадьорий ска-панк. «Пси» - як третій сезон знайомого серіалу, якщо ви вже знайомі з їх творчістю, тоді приблизно знаєте, що почуєте>>>

ЯК КОЗАКИ 7-40 ГРАЛИ ТА БЛАТНУЮ ФЕНЮ НАКРАПАЛИ

ЯК КОЗАКИ 7-40 ГРАЛИ   ТА БЛАТНУЮ ФЕНЮ НАКРАПАЛИ

Мова, пісня і сказання – потужна сила та зброя. Дзеркало культури та душа її носіїв. А пісенна творчість і спосіб її відтворення та споживання – історичний місток у минуле.

Тарас Григорович Шевченко – великий кобзар України. Які сумніви? Адже є дефініції, в які ми віримо беззастережно. І вкорінюємо власний світогляд, повіривши слову. Кобзар – мандрівний автор-виконавець в українській свиті з кобзою у руках.
Кому, наприклад, заманеться узяти, та й перевірити: а чи насправді великою метою будь-якого великого чи маленького українця-кобзаря, або ж лірника було самостійне формування вагомого пласту музично-етнічної творчості та донесення його до широких мас на громадських засадах, з метою надання прийдешнім поколінням того неосяжного народного скарбу, що зветься “істинно багатогранна національна культура”...бла-бла-бла.
У часи розквіту Запорізької Січі її суспільний стрій гарантував соціальний захист своїх братчиків. Вояк, що втратив фізичну спроможність брати участь у боях, перекваліфіковувався на кухаря, писаря, бухгалтера або речника. Останній брав на себе місію меморизації подій, здобутків, втрат, характеристик визначних особистостей та ще й примудрявся видати “на гора” ці описи у художньо-літературній формі. Хтось брав до рук пензля, хтось – перо. Втративши зір – кобзу чи ліру. Хто ж не бачив збірний портрет козака Мамая: сидячого по-турецькому, з абстрагованим поглядом, люлькою у роті та кобзою в обіймах на тлі зажуреного коника-братика.
Слово “Кобзар” у значенні “мандрівний музика” має такі синоніми: лірник, лікорник, лебій, лабух. А ось вам іще: старцi, прошаки, офені (“фєню” не нагадує?). Складові репертуару називали так: клячанки і жебранки.
Після знищення Запорізької Січі козаки, що лишилися інвалідами, мусили піклуватися про себе самі: і на хліб заробляти, і від біди захищатися. Розчинилися теренами Неньки, поділили територію, освоїли репертуар та нумо – за побутово-обрядове обслуговування населення. Кобзарська думка – це дещо!
Таким жанром не може похвалитися жоден мінезингер та вагант світу. В ній і сюжет, і спів, і гра, і роздум з коментарями, непідробні емоції: сміх, а чи плач. І це щонайменше, позаяк опис подій – з подачі очевидця історичних подій, справжнього січового козака.
Минав час, справжні старці відходили в небуття, підростало нове покоління музикантів, що добре затямило поняття попиту, кон`юнктури та ризику від політичних творів. Підпільних агітаторів, що під виглядом світського виступу підбурювали народ на боротьбу з панами, царська імперія знищувала. Отже музики подорожні XVIII ст. вже могли вжарити будь-яку річ, яку замовляла тодішня сільська публіка: від гопачка для танців – до жмурного псалма. І молитви знали, і сякий-такий обряд могли відслужити. Хоча християнського фанатизму більшість чомусь не виказувала. Безвідмовне служіння замовнику надало лірницькій братії такої репутації, що селяни-гречкосії шанували їх та щедро віддячували.
Кожен подорожній музика мав у своєму арсеналі ще зо двійко інструментів: “костуру” (костурець) та “махланник” – тобто тронку та ніж для самозахисту. І вправлялися ними не менш віртуозно, ніж у співах. Кожен з них був членом “Таємного кобзарського та всього незрячого нижчого Братства”, що діяло за законами братського (демократичного) взаємоіснування та перейняло структуру братства з Січових часів.
Власне, цехова структура кобзарів мало чим відрізнялась від будь-якого кланового устрою. Мета: розширення географії та впливу на споживача, кузня кадрів, стабільність структури, прибуток, боротьба з конкурентами та безпека. Жебрацьку методологія розвитку виявилася майже тотожною засадам купецьких гільдій та будь-яких професійних об’єднань середньовіччя
. "Кудень клевий, лебiю!" – "Аби тобi кудень клевiщий!" ("День добрий, лебію!" – "А тобі – день ще краще!"). Чому таємною мовою? Що було ховати від мирських вух? І чому у лебійській мові так багато спільного з “блатною музикою” (тобто “фенею”), з братками. Чому лабухи ототожнювалися з “нищіми”?
Каліка – більш вразливий за здорового. Жебрак та злодій - паразитують на тілі суспільства незаконно. Отже, сакральність, додаткові “явки та паролі” для них – як хліб.
Отож – МУЗИКА чи ЖЕБРАКУВАННЯ?
Є. Сіцінський писав: “наприкінці ХІХ ст. в містечку Сатанові, що на Поділлі, був цех жебраків, до якого входив "один молодий лірник, а жебраків було там стільки ж, як в інших місцях”. Спільні цехи, братства, республіки свідчить про їхню спільну “творчість”. Завдяки кримінальному нахилові у творчо-жебрацької братви збереглося чимало дослідницького матеріалу. Звісно, не культурницько-літературно-філологічного штибу, а у вигляді доносів та звітів царської охранки. Після розсекречення ці матеріали було оприлюднено.
Наприклад, у Енциклопедії Брокгауза та Ефрона (стаття “Воровской язык”) написано: “...состав тайного языка, известного в Малороссии и Белоруссии. Впервые галицкий журнал "Зоря" в статье "Дедовска (жебрацка) мова" (Липня, 1886 г., №№ 13 и 14) сообщил, что местные кобзари имеют свой тайный язык, который, по их мнению, возник во времена борьбы холопов с панами; беглые холопы, скрываясь под видом нищих, изобрели свой язык, чтобы таким образом скрыть свои воинственные планы. Затем В. Боржковский в "Киевской Старине" (1889 г., № 9) напечатал небольшой словарь этого языка, собранный им среди лирников (те же кобзари) Подольской губернии. Подольские лирники представляют собой тесно сплоченную корпорацию (как вообще нищие во многих местах Юго-Западной России), язык свой держат в глубокой тайне и изъясняются на нем только тогда, когда никого нет, или так тихо, что никто не услышит. Тот же язык известен и харьковским нищим (невлям), как об этом можно судить по небольшому словарю, сообщенному В. Ивановым в "Статистическом Листке" (1883 г., № 10) и, наконец, белорусским старцам (слепым нищим), и "Русско-нищенский словарь, составленный из разговора нищих Слуцкого уезда Минской губернии, местечка Семежова", Ф. Сцепурой (в "Записках Академии Наук", 1881 г., т. 37). Даже название этого языка одинаково в Малороссии и в Белоруссии. Подольские лирники называют его лебийским или лобурской мовью, а белорусские старцы – любейским. Только фонетика у подольских лирников – малорусская, а у новоропских шаповалов и белорусских старцев – белорусская.”
Дзедушка паедзе ў Гомель
Жмурыкаў лабаць.
Ну, няхяй сабе ён едзе,
Будзем цiха спаць.
Мискин Р.В. «Кобзари и лирники – тайное братство, тайный язык…» “После опубликования первых сборников лирницкого арго в конце XIX в., была отмечена большая близость тайного кобзарского языка к другим арго "бродячей братии", причем не только Украины, но также земель белорусских и великорусских – например, в рукописном "Описании Кричевского графства 1786г." приведена запись 53 слов мелкогородских ремесленников "корелiв" в г.Кричев в восточной Белоруссии и среди них целых 21 выражение из лирницкого арго. Строением выражений лирницкий словарь очень напоминает известные записанные на Украине арготические словари "лаборов" г.Янова на Полесье, "невлiв" или "прошаков" Харькова, "старцiв" Чернигова, а также "прошаков" Случчины и Могилева, "кубраков" Дорогобужа, "офеней" Владимирщины, тверских торговцев Кашина, костромских "жгонов" Приветлужья и др.”
Оскільки держава активно та тривало замовляла науковцям і агентам дослідження діяльності кримінально-жебрацького руху, природно, що масштаб і географія тих кланів мусили бути відповідними. До речі, за часів царату діяло щось на зразок Інтерполу. Спецслужби європейських держав обмінювалися інформацією щодо рухів та активістів....
Бродячих музикантів та мазуриків сприймали єдиною спільнотою через їхнє арго, майже тотожне. А єдина мова (сленг, діалект тощо) об’єднує людей спільної діяльності та тих, хто змушений діяти в аналогічних умовах. І ґазда цеху (панотець чи майстер) кобзарів, і марвіхер – справжні віртуози. І ґазда, і маз – шанувальники прекрасного. Вони добре знають значення внутрішнього Статуту та шанують його. Вони зорганізовують свою “структуру” так, щоб тримати її під пильним оком у себе вдома, та “ще дещо” владнати закордоном. І, нарешті, – вони неперевершені знавці людських душ та слабинок. У своєму прагненні заховати сказане від усього світу, вони примудрилися скомпілювати таке есперанто, що жодному лабораторному філологу і не снилося.
Завдяки влучності, образності, лаконічності та ще й дотепності цей образчик фольклору живе вже зо три століття та змінився хіба що від неологізмів. За лексичним складом можна навіть вистежити учасників цього етимологічного общаку. Звісно, синтаксичну та морфологічну основу арго складають локальні мови її вжитку: українська, російська, діалектизми. А найбільшу кількість самого сленгу складають самородні, “нольові” або перероблені слов’янські:
Скорочення:♪ – кобзарська таємна мова; # – блатна музика (феня); кобз. – від кобзарів; рос. – російською, нім. – німецькою; рест. – в наші часи, ресторанні музиканти
♪ # базлáти говорити, кричати, гукати = від БАЗАРИТИ
♪ # берло їжа = ЖЕРЛО
♪ # верзати* 1) відправляти нужду “по-великому”; 2) рідко грати брудно = ВЕРЗТИ, ВИВЕРГАТИ
♪ # гумозний, гунявий бридкий, неприємний, несприйнятливий за звучанням = ГІМНЯВИЙ
♪ # лáба жаргон, таємна мова кобзарів, пізніше – ресторанних музикантів
#, рест. лáбух музикант, що виконує не твори, а замовлення на них: 1) музикант-непрофесіонал; 2) музикант, що працює музикантом у місцях для відпочинку та розваги; 3) музикант, що не практикує виконання творів класичної музики; 4) тапер. = кобз. ЛЕБІЙ, ЛЕБІЯ, ЛАБОР (лірник), рос. БОЯТЬ (розповідати), БАЛАЛАТЬ, БАЛАБАСИТИ (награвати), БАЛАБАС (базікало)
♪ похиляймо ходімо / ухаляти вмерти / # хиляти йти, влаштовувати / # халять повільно йти, брести = ХИЛИЙ, СХИЛЬНИЙ
♪ # смур / смурняк 1) особа з невизначеними намірами, пасивна, зациклена на собі; 2) своєрідний стан із низькуватим тонусом; 3) незрозуміла, зарозуміла музика, песимістичний твір, який важко назвати «легкою музикою» = кобз. ШМУР, рос. СМУРЫЙ
♪ # жмур покійник, поховання = ЖМУРИТИСЯ, кобз. ШМУРНЫЙ – дурний, кволий, хворий
♪ ховирити ховати / # ховерити, ховирити ховати; хоронити / # хавира, хавера злодійський притон; компанія блатних; схованка; квартира, кімната = ХОВАТИ
♪ хабарí гроші / # хабара доля, пай в злодійській здобичі; хабар; проститутка = ХАПАТИ; нім. ХАБЕН
♪ # хезати випорожнюватися = ВЕРЗТИ
♪ хрусть карбованець / # хрусти – гроші = ХРУСТКИЙ
♪ # шквáрити грати
На другому місці за кількістю слів у спільному проекті – елементи, що прийшли з їдишу. Одразу виникне запитання: з марвіхерами – зрозуміло, але ж де лабухи і де іудеї? І де ви бачили єврея з бандурою? Та повно. Але спершу спитаймо себе таке: а куди поділася та решта запорожців, що лишилася поза офіційним працевлаштуванням, без крутих держ-замовлень, рекрутських загонів та статусів приватного охоронця. І нагадаймо собі, що козаки були вправними нальотчиками також. Не зайвим буде згадати, що ані козаки, ані мазурики не ставили руба в трудовому колективі питання національності. Аби людина визнавала статут та робила свій регулярний внесок у процвітання колективу якомога частіше. Щодо укр-мови, то в Запорізькій Січі насильницької українізації ніхто не впроваджував. Самі вчили, як навіжені. І віру приймали. І імідж переймали. Прийняти в кіш могли хоч чорта, просто кожному новачку давалося років зо три на вивчення солов’їної. Інакше і не бути не могло, адже інакоязичні, “німці” сприймалися за чужинців. Саме володіння локальною мовою було першим показником лояльності до общини.
# башлі гроші = לשיב БІШЕЛЬ (варити, навар)
♪ баруха / бароха жінка легкої поведінки / # баруха злодійка, що заманила чоловіка, відволікаючи його від обкрадання, співмешканка / # баруля коханка мазура = БАРУХ АБА (щиро вітаємо, заходьте). На івриті слово означало «повія,що працює в борделі, а не на вулиці»
# лох мужлан = טהול ЛАХУТ (жадібний)
♪ мань власне “Я” = нім. MANN
♪ махлювáти жити / # грати, поводитися нечесно = нім. МАХЕН (робити), кобз. МАХИЛЬ, МАХЛИЧ (ніж)
рест. парнýс І / пáрнáс ПАРНУСЕ / ПАРНАСА (заробляти), платня музикантам готівкою попісенно
рест. халтýра / халт 1) замовлення музичного оздоблення будь-якого заходу святково-обрядового ґатунку; 2) просто весілля; 3) рідко будь-який приробіток / # халтура крадіжка з хати, де триває поховання
♪, рест. халява благодійність, гра без ПАРНАСУ / # халява проститутка; зазіхання на блага чужим коштом, безкоштовно; злодійка, тощо = בלח ХАЛАВ (молоко, добровільні пожетви молочників)
♪ ханай нехай / # хана безвихідне положення, кінець; смерть. = הנח ХАНА (зупинка, кінець)
♪ херба люди / # хавер мужчина; любовник / # хавир стороння людина, якій кишеньковий крадій підкидає крадене у випадку небезпеки = הרבח ХЕВРА (компанія)
#, рест хохма / хохмочка інтермедія, дотепний вислів, розіграш, фольклорний твір = CHACHAM (мудрість)
# штирка 1) лобне місце на вулиці для несанкціонованих вистав заради добровільних милостинь перехожих; 2) виступ вуличних музикантів / # штирка, стирити красти, вкрасти = רתס СІТЕР (діяти таємно)
♪ туха жіночий статевий орган / # тухес сідниця
Отже, невідома для масовки єврейська мова, засіяна у гаю Солов’їної морфології – саме те! Адже їдиш – то є букет з івриту, давньонімецької, розмовної латини, прованської, огорнений впливом східних діалектів слов'янських мов. Латина та грецька, що просякли у наріччя, діалекти та голови грамотіїв, слугували лексичним остовом спільної мови в етнопістрявих кланах, що розсіялися Південноросійськими губерніями. Але чому саме УКРАЇНСЬКА та ЇДИШ зчепилися разом у кобзарській ЛАБІ, в “блатній музиці” (фені), у львівських батярів, у русинській говірці Галичини, карпаторусинській мікромові та, звісно ж, в Одеській РЭЧІ. Оскільки євро-українство за царату не шанувалися - для звеличування Росії когось треба було применшити: МАЛоросів, МАЛанців, МАЛі народності, нацМЕНШини...
Українські кріпаки прагнули визволення від ярма, вільнодумці уникали політичного покарання, нелегальні митці могли догратися до буцегарні за діяльність без ліцензії.
Ще сутужніше довелося юдейським клезмерам та лабухам. Ззовні їм зв’язував руки закон про межу осілості: у великі міста та деякі місцини – зась. А зсередини ортодоксальні релігійні правила забороняли світські співи та більшість видів естрадного музикування. То що робити, коли душа просить шпилити на клавесині, а багатодітна родина дивиться годувальнику у вічі? Цимбали в руки, вишиванку під лапсердак – і гайда на подільське весілля! Щоправда, інкогніто. До речі, на весіллях ашкеназів музику ніхто не скасовував. Поки клезмери скубли собі з горя пейси, лірник мотав на оселедець ту нехитру науку та примножував 7 на 40 свій добробут.
Кобзарські цехи мали потужний вплив на місцевих можновладців. Лебії лобіювали та хабарювали. Християнам майже нічого не коштувало усунути беззахисних нехристиян з арт-території. Згідно з грамотою, виданою польським цеховим музикантам в 1549 р., клезмерам заборонялося грати ще й на неєврейських весіллях.
В 1582 р. цеховим музикантам вдалося одержати новий королівський привілей, що забороняв усім нецеховим, тобто єврейським та італійським музикам (яких тоді в Польщі було чимало), грати для християн. Та інколи перемагала просто майстерність: 1744 року «Шломо, єврейському цимбалісту з м. Ясси, було знижено податкову ставку, оскільки той грав для князя». А Римський-Корсаков писав таке: «Тихвинский бальный оркестр состоял долгое время из скрипки, на которой выпиликивал польки и кадрили некий Николай, и бубна, в который артистически бил Кузьма – маляр по профессии и большой пьяница. В последние годы появились евреи (скрипки, цимбалы, бубен), которые заменили Николая с Кузьмой и сделались модными музыкантами». Дивно, що імена російського п’яниці до нас дійшли, а модного музиканта – ні. Таки інкогніто....
Любка Козак у І.Бабеля, Мусій Шило у М.Гоголя, славні козацькі династії Крижанівських, Перехрестів та Герциків, плеяда митців: кобзарі Адам Гребінець, Г. Адамцевич, актор Міхаіл Козаков, естрадник Йосип Кобзон. І нехай пробачать мене ті, чиє ім‘я – легіон (себто – не включені у перелік...)
Третє місце етимологічного хіт-параду посідають слова сусідніх з велико-мало-Російськими державами:
рест. # бабки / баблó / баблосики / бабулєти гроші. Від зображення “баби”, Катерини ІІ на 100 рубльових асигнаціях
♪ # п`ятихатка = рос. П`ЯТЬ “БАБОК”
♪ # барати здійснювати статевий акт = польська
рест. бібалдó не завсідник ресторану – чужий, той з кого можна, не задумуючись, зідрати великі гроші / # більбольдо нехрещений; єврей = циганська
# , рест. лавé / леве / лавуха гроші = циганська
♪ гаврія чужак / рест. гаврик відвідувач / # гаврик чужий
♪ кімáти / кімарити спати / # тімати = з грецької
♪ # кір горілчані напої; вживання спиртного = з грецької КИРИТИ / КЕРИТИ
♪ бельла / # бева повія, жінка = з латини BELLA
♪ хаз / хаза хата / # хаза притон; квартира = польська ГАЗДА, лат. CASA
чисто РИТМ та ГАРМОНІЯ
Знавці історій народної музики підтвердять, що музичний спадок кобзарів та лірників просто кишить зразками усього музичного матеріалу, яким могли похвалитися у період з XV по XIX ст. і Європа, і близький Схід. Але ближньо-східних мотивів більше. Війна і мир з турками, екскурсії на Балкани, всюдисущі цигани з їхніми невмирущими перлами, попит на шедеври інших етнічних хітів прямо чи через підсвідомість примушували виконавця відбирати до свого репертуару найсмачніше.
СОЦІОЛАБІЯ
Найбільшими порушеннями Статуту вважалися: винесення на люди сварок, порушення територіальних меж та збивання ціни. Окрім того, за право практики музикування треба було платити “майстрові”, що видавав на це “визволку” – дозвіл на практику після платного курсу навчання. Кобзарі блискуче впоралися з проблемою піратства та авторського права. Внески за роялті, ротацію та прокат творів робилися вправно. А як ні – поб’ють лірникові на голові його ж ліру – і порядок. Регулятор обмежень у несанкціонованому користуванні ліцензійними альбомами типу “Українське весілля” чи “Оплакування Жмура, Малий склад” був геніально простим. Все вчилося напам’ять. “Устиянські книги” (ті, що існують лише в усному переказі) – то і є офіційно затверджений репертуар. Хочеш іще пісень – заплати, вчи і виконуй собі. Тому Тарас Григорович, наприклад, складав свої власні.
Внутрішні суперечки вирішувалися “цеховим судом” подалі від сторонніх, таємно. Практикувалися і двобої на ножах чи палях, і гуртове побиття винного.
До наших часів збереглася не лише лабужська мова, а й деякі правила Цехового Статуту. Приємно, що нам, аби пересвідчитися у достовірності описаного, не треба покладатися на істориків-грантоїдів чи порсатися в архівах. Особисто я була свідком винесення попередження одній весільній команді у кінці 80-х, коли догану щодо демпінгу було виголошено чисто по-кобзарському, навіть з перспективою побиття “Ямахи” на голові з подальшим спаленням комори з апаратом. В 90-х я знову натрапила на анонс з побиттям камери на макітрі весільного фотографа за той самий демпінг і спробу узяти на себе недозволені види послуг – і знову ж в умовах саме самодіяльного побутового сервісу. Тодішні бендюжники і сьогоднішні таксисти, повії, жмуровики, фотографи-щолкунчики оперують ще тими правилами ведення бізнесу та субординації.
І, нарешті, фінальний доказ справжньої гармонійності звуку та “понятій”, як фінал історичної еволюції фахівців, що живуть під девізом: “На те й щука, щоб карась не дрімав”.
Нажаль, вже майже канули в історичне небуття (разом з часами СРСР) ті ресторани, що їх заманливо називали “кабаком”. Ті місця, де відвідувач не лише набивав кишку, використовуючи гру оркестрику як акомпанемент жуванню та перемовинам. Чому в гарний кабак було важко потрапити? Тому що саме там відвідувача-карася не лише якісно обслуговували, а надавали йому статус повноцінного учасника дійства. Ареною слугували музичний та танцювальний майданчик. Там купець почувався не господарем, але на рівних. Він міг робити погоду. Лабух, на відміну від офіціантки, на Феню відреагує адекватно – зрозуміє швидко, душу розтягне і стягне. І навіть якщо гості у залі щось між собою не поділили, непричетного музиканта ніколи не втягнуть у розборку та не кинуть у біді. Не вірите на слово? Повірте народній мудрості: “Скрипаль – завжди в законі”, “Не бийте піаніста, він грає, як уміє!”, “Don’t shoot me, I’m just a piano player!”
Мова – то цікава штука, а головне – справжній детектор подій та їх учасників.
Кобзарі – то яскрава сторінка нашої історії, а головне – повчальна.
А титул “Великий Кобзар України” – то привід задуматися, бо статус – зобов’язує. Але до чого? На перший погляд може здатися, що назвавши Тараса Григоровича “Великим Кобзарем”, його зарахували до кагалу жебраків у статусі ватажка мафіозної структури від Карпат – до Слобожанщини або ж ...брутально пожартували.
Та інколи слова – то лише слова і хтось, здається, вже договорився.
Насправді геніальний поет у написанні своїх віршів просто “внуль” зняв головні кобзарські тональності прошаків – тугу та плач з ледь помітними вкрапленнями оптимізму. А мріяти – то не шкідливо.



«Музичний сленг»
aвтор: Sana aka Sana Tseatsura
датировано: 30.4.2012





Авторская колонка: ответственность за размещенную информацию берет на себя автор


Купил билет - помог сайту:
Электронный билет
вверх
 
подключайтесь: Twitter · Facebook
copyleft 2003-2017 www.rock.kiev.ua